Українська книгозбірня ч. 25
- 18.04.25, 13:26
" І так, і сяк обмірковував гетьман ставлення царя московського до України, а зрозуміти його не міг. Адже мети, про яку так довго і уперто говорив не лише Олексій Михайлович, а й його попередники, досягнуто: московити посіли не лише землі Київської Русі, а й неналежні їм, хоча б і литовські, в значній свої частині землі Лівонії. То це на півдні і на заході. А на сході? Чого йому треба ще, царю Московії? Таки посягає й на Польщу чи боїться утвердження шведів на польскій землі? І те, і друге, мабуть. Але чому топче під ногами Переяславський трактат? Чому так збайдужіло, коли не зневажливо, ставиться до потреб України і її люду? Обіцяв же узяти під свій захист, тримати в милості. Де вони, той захист і та милість?
Коли станеться так, що ляхи увінчають Олексія Михайловича польською короною, він і зовсім забуде про Переяславську домову, поступиться в угоду ляхам інтересами України. А там, вигнана збройною рукою козаків шляхта знову з'явиться на теренах України, заволодіє дарованими їй попередніми королями маєтностями, зведе нанівець такими зусиллями і такою кров'ю здобуту волю".
2
Коментарі