Роберт Бернс "Чесна бідність"

Хай бідні ми, хай злидні ми, Не маємо нічого, А будьмо чесними людьми Й не біймося нікого. Нічого, нічого, Що ми звання простого! Звання — лиш карб, людина — скарб, Цінніший від усього. Хоч ми їмо черстві шматки, Вдягаємось убого, А в багача булки й шовки — Ми людяніш од нього. Нічого, нічого, Що ми живем убого, А чесним бути в бідності — Найвище од усього. Бундючиться вельможний лорд, Що сотні слуг у нього; Дурний, як пень, лихий, як чорт, А строїть з себе Бога. Нічого, нічого, Що стрічка й хрест у нього, Бо хто розумний чоловік, — Сміється з того всього. Король зведе в дворянський стан Лакейчука двірського, Людини ж праведної сан Не дасться ні від кого. Що з того пустого Дворянства гербового? Шляхетний дух, шляхетний ум Шляхетніш того всього. Молись же всяк, щоб стало так — А йдеться вже до того! — Щоб ум і честь, де тільки єсть, Пробили скрізь дорогу. Нічого, нічого, Діждем ладу нового, Торжествуватиме весь світ Братерства перемогу!

Переклад Миколи Лукаша