МОСКАЛІ – НЕ «рускіє» і НЕ слов’яни

Починаючи зі стародавніх часів, на території нинішньої України жили споріднені слов’янські племена, які в процесі історичного розвитку утворили самобутній слов’янський народ – українців.
Великоросійський народ ніколи не мав родинного коріння з українським. Він утворений на базі фінських племен, які відтак змішалися з татаро-монгольським і булгарським етносами. 
Москва і Московія є продуктом державної діяльності татаро-монгольської імперії й особистим надбанням хана Золотої Орди Менгу-Тимура. Саме за нього вперше з’явилася Москва як поселення, що зафіксовано 1272 роком, і Московське князівство – 1277 роком.
Про Московську державу не було ні згадки, в той час, як у центрі Європи існувала велика держава – Київська Русь. Немає жодних фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом до ХІ ст. і пізніше Московського князівства з князівствами земель Київської Русі до ХVІ ст.
Московія у ХІІІ-ХVІ ст. ст., а пізніше російська і комуністична імперії, успадкувавши державний устрій і завойовницькі цілі імперії Чингисидів, стали на шлях агресивного завойовництва інших країн і народів. 
Православна церква Суздальської землі, а пізніше Московії ретельно і чесно служила єдиній татаро-монгольській державі. Вона цементувала підвалини ординської держави. І тепер Московська православна церква підтримує російський тоталітаризм. 
Мешканці Суздальських князівств, а пізніше Московії – це окремий відособлений самобутній народ, який не має нічого спільного зі слов’янськими народами: українцями, поляками тощо. Археологічні розкопки О.С. Уварова курганів у мерянській землі показали, що могили мерян ІХ-ХVІ ст. є виключно фінськими.
Мета, дух і закони державності Золотої Орди збереглись і при династії Романових – Леніних – Сталінах. Особливо великі старання з приводу «збирання земель» були в час більшовицького правління. Однак, імперія династії Романових рухнула в 1917 році, а більшовицька імперія, яка була по-суті відновленою імперією чингисидів, рухнула в 1991 році. Але загарбницьке життя Московської імперії продовжується – Чечня, Осетія, Абхазія, Грузія, Придністров’я … - продовжується гноблення і нищення сотень національних народів, висловлюються заклики до подальшого «збирання втрачених земель», особливо України.
До тих пір, поки московська влада, московська еліта, російська держава не принесуть покаяння, пробачення гнобленим народам – латишам, литовцям, естонцям, українцям, татарам, казахам, калмикам, чеченцям та ін. – відродження самого російського народу не відбудеться. 
Однак, московські діячі відкидають думку про покаяння в принципі. Російська імперія продовжує іти шляхом гноблення народів, шляхом загарбництва. 
Дух чингисидів ще живий.

ДАТИ :

1238 – напад монголо-татарів на українські історико-етнічні землі. Початок загарбання України-Русі. 
1246 – створення монголами на противагу Київському та Володимиро-Суздальському князівствам слухняного і повністю залежного від них Московського князівства на чолі з Михайлом Ярославичем (1246-1248). 
1301 – приєднання до Московського князівства Коломни. 
1302 – приєднання до Московського князівства Переяслава. 
1303 – приєднання до Московського князівства Можайська. 
1328 – приєднання монголами до Москви Володимирського князівства і надання ханом Узбеком Івану Калиті титулу великого князя. 
1392 – приєднання до Великого Московського князівства Суздальської землі. 
1463 – приєднання до Великого Московського князівства Ярославської землі. 
1478 – розгром Новгородської республіки та окупація Москвою історично української Новгородської землі. 
1480 – добровільна і цілком свідома передача ханом Ахматом усієї повноти своєї влади Москві як найбільш надійному та дієвому механізму встановлення монгольських методів панування над усіма землями України-Русі. 
1485 – ліквідація московитами Тверського князівства. 
1490 – заява Івана ІІІ про свої претензії на титул “государя всея Русі”, тобто на право окупації Москвою усіх без виключення земель України-Русі. 
1510 – окупація Великим Московським князівством давніх українських історичних земель на Псковщині. 
1514 – окупація московитами давніх українських етнічних земель на Смоленщині. 
1523 – захоплення та окупація Москвою української Новгород-Сіверської землі. 
1581 – спроба українських магнатів повернути нашу історичну Псковську і Новгородську землі. 
1611 – повернення Смоленщини до складу українських земель. 
1618 – повернення етнічних Новгород-Сіверських земель до України. 
1667 – остаточна втрата Україною своєї Смоленської землі. 
1721 – перейменування Московського царства на Росію і проголошення Російської імперії. 
1764 – ліквідація Гетьманської держави та повна окупація Росією Лівобережної України. 1793 – окупація Російською імперією Правобережної України. 
1795 – окупація Російською імперією Волині та давніх українських етнічних земель на заході. 
1939 – окупація СРСР Західної України включно з Перемишлем, частиною Холмщини, Берестейщини та Підляшшя. 
1940 – окупація СРСР українських етнічних земель на півночі Буковини та в Бессарабії. 1945 – завершення окупації спадкоємицею давньої монгольської імперії у вигляді СРСР усіх без виключення історико-етнічних українських земель, розподіл їх між своїми сателітами і включення до складу УРСР лише Закарпаття. 
1991 – утворення незалежної України, але виключно в кордонах колишньої УРСР. 
2004 – звільнення України-Русі від багатовікового ярма московсько-монгольських ханів.

 (Підготував Святослав Семенюк)