Продовження замальовки

(от чим-чим, а хорошими дорогами Африка не розбалувалала)  Саме так, у Африці, я провів останні чотири роки, рік у Руанді та три в Камеруні. Їхав туди я повний упереджень, їхав бо мусив.  Та за ці чотири  роки я полюбив її всім церцем. Якби ви знали яка вона щира! яка вона  тепла!... Натомість Європа зустрічала мене холодною зверхністю, і це було не лише неприємне відкриття, а й те, від чого я геть відвик. До дому я повертався через Рим. На два дні затримався провідати приятеля у Ватикані. Давно, десять років тому ми разом з ним починали навчання, закінчили семінарію, дали обіт та вступили в орден.
Тоді ми були повні ілюзій та надій, повні бажання змінити цей світ. Тепер... За ці два дні я зрозумів, як далеко розійшлись наші шляхи. Він робить карьєру, успішно, нічого не скажеш. В свої двадцять вісім, перший помічник кардинала К. (важливої особи в Ватикані) трохи не спічрайтер Самого, по справам стосовно стосунків з молоддю. Загалом досить пізнавально побачити організацію не зі своєї шпаринки, десь там у підніжжя, а з найвищої вершини над якою лише небо.
Якихось десять років тому, хто б міг подумать що ми продовжимо дитячі бесіди під нефами найбільшого в світі храму. Відчуття двояке: говорити та вдавати начу не помічаєш на собі празних поглядів туристів, що розглядають тебе з другого поверху як яку дивовижну тварину у зоопарку. Хоча притягувати погляди, це частина мого буття,  та зазвичай це погляди, що на справді спрямовані до Бога, а тут... Не надто приємно. То був перший холодний подих.
Та це ще не все. Не раз траплялось  що читаючи постанови та директиви, задавав собі  питанням чи не повний ідіот (прости Господи) те писав, і як автор уявляє це собі на на ділі! А апрошувалась одна відповідь "а ніяк!". Бо автор може і має степінь з теології, але в житті не працював з людьми, і не відрізняє директиву від схоластики в якій набив руку у філософських дебатах. В таких випадках я для себе швидко вирішив, що той "інструктор",  він там далеко, і то лише людина. А я тут, і Бог тут, і робив як вважав за потрібне.
 Але от удар до якого я ніяк не був готовий, -- це з"ясувати що один з таких писак -- то Ярек, мій кращий друг! Колишній друг... тепер.