Одного дня, коли дерева були вже майже голими, листя здавалось змарнілим, а земля пустою, на землю впала сніжинка. За нею друга, третя. Не чекаючи своєї черги, вони летіли навипередки. Їх стало тисячі! Вони, кружляючи, падали на землю і танули з грайливим сміхом. Сніжинки не боялись падати, бо знали, що далі їх буде ще більше. А вони лише готують землю до довгого зимового сну.