Одного
дня, коли дерева були вже майже голими, листя здавалось змарнілим, а
земля пустою, на землю впала сніжинка. За нею друга, третя. Не чекаючи
своєї черги, вони летіли навипередки. Їх стало тисячі! Вони, кружляючи,
падали на землю і танули з грайливим сміхом. Сніжинки не боялись
падати, бо знали, що далі їх буде ще більше. А вони лише готують землю
до довгого зимового сну.
Уже
наступного дня усе було в білій казці. Пухкий сніг вкрив землю, дерева,
будинки. Це було схоже на вату...
Читати далі...