До дня Незалежності: ким були 19 років тому Янукович, Азаров....

Переддень чергової річниці Незалежності має специфічний медіа-присмак. Газети, контрольовані владою, пишуть показові статті на теми: що дала нам Незалежність (доволі рельєфно даючи зрозуміти, що ковбаси стало менше, і вона дорожча). При цьому не впевнена, що подібні тексти - це замовлення влади. Це просто настрої паркетної журналістики, яка прогинається під глобальніші рішення «годувальників з Банкової і Грушевського». Дев`ятнадцять років тому, після путчу ГКЧП в парламенті України знайшлися сміливці, які зрозуміли, що ГКЧП - це не вимушений шлях назад у СРСР, а неймовірний шанс іти вперед. Не знаю, чи пам`ятаєте ви, як сміливо і переконливо в найперші дні путчу виступав покійний В’ячеслав Чорновіл. Львівська облрада з ініціативи Чорновола опечатала будинок Львівського обкому, і демократи вилучили документи, зокрема, оригінал циркуляра ЦК КПУ українським обкомам про підтримку путчу ГКЧП. Мені стало цікаво, де 24 серпня 1991 року були представники сьогоднішньої влади - люди, які в перші місяці свого правління: - демонстративно згорнули тему Голодомору, - вилучили з підручника історії для п`ятикласників згадку про Помаранчеву революцію, - без публічної дискусії уклали Харківські угоди, - задекларували позаблоковість - і під гучні рефрени про реформу повернули 12 мільярдів кубометрів газу спонсорові своєї виборчої кампанії. Президент Віктор Янукович у 1991 році на зборах підприємства обраний генеральним директором об`єднання підприємств «Донбастрансремонт». Опоненти кажуть, що це фактично посада начальника автобази. Микола Азаров, прем`єр-міністр України. 24 серпня 1991 року він – керівник Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Мінвуглепрому України. Минуло вже сім років, як він повернувся з Росії, де завідував лабораторією, відділом Підмосковного науково-дослідного і проектно-конструкторського вугільного інституту. І п’ятнадцять, як він перестав бути співробітником підприємства «Тулавугілля». Валерій Хорошковський, голова СБУ. 1991 року, бувши студентом, почав займатися бізнесом. За словами Хорошковського, його перша комерційна структура, організована тоді, надавала посередницькі послуги з проходження платежів на території колишнього СРСР і повернення боргів. Тобто, контора була колекторна... Голова Служби Безпеки України в своїх інтерв`ю зізнавався: «В 9-му класі всіх хлопчаків зобов`язали пройти медкомісію і повідомити про свої плани щодо вступу в вуз. Я обрав Московське загальновійськове училище імені Верховної Ради СРСР. Але вступити туди було важко, тому що Києву виділяли лише два місця. Зрозуміло, я як людина з простої сім`ї шансів потрапити до цього училища практично не мав. Проте вирішив ризикнути. Це було в 1985 році - добрий радянський час. У результаті мене почали зрізати ще на етапі проходження медкомісій. Знайшли навіть рубці на барабанній перетинці лівого вуха (сміється). І сказали, що через це не можуть дати мені дозвіл на вступ до училища. Для мене це стало першою справжньою трагедією в житті», – згадує Валерій Іванович. Коли читаєш про мрію вступити до Московського загальновійськового училища, починаєш здогадуватися, чому після вступу Хорошковського на посаду голови СБУ була припинена робота контррозвідки щодо російських спецслужб в Україні. Андрій Клюєв, перший віце-прем`єр-міністр. Згідно з його біографією, в 1991 році він - директор підприємства «Укрпідшипник» у Донецьку. На той час він вже попрацював підземним гірничим майстром на донецькій шахті, був заступником начальника ділянки шахтного транспорту шахти «Білоріченська» ВО "Ворошиловградвугілля". І навіть встиг захистити дисертацію в Донецькому політеху. Якщо говорити про державні «ознаки», Клюєв - найменш одіозна фігура в нинішньому уряді. І хай його вчинки у власті, що характеризують його, як державника – одиничні. Але принаймні він не демонструє антиукраїнської зацикленості на гуманітарних темах. Сергій Тігіпко, віце-прем`єр-міністр України. Дев`ятнадцять років тому на момент путчу він - перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу. Потім, як і належить комсомольській номенклатурі, Сергій Леонідович перебрався до банку. Цікаво, що ще один колишній комсомолець, а нині член парламентської фракції КПУ Олександр Голуб згадує, що після заборони компартії і комсомолу він перейшов в підпілля, в підпіллі видавав газету. А Сергій Тігіпко був серед тих, хто йому допомагав. Цікаво, як Сергію Леонідовичу вдалося прийняти нову економічну реальність, новий лад і спосіб господарювання, але при цьому фінансувати підпільних комсомольців.

Юрій Бойко, міністр палива і енергетики, випускник Московського хіміко-технологічного інституту в 1991 році здійснює свій шлях від майстра виробничої ділянки до керівної посади на хімзаводі «Зоря» в Рубіжному. І все в його житті ще попереду. А саме: керівництво компанією НАК «Нафтогаз України» з тіньовими схемами реекспорту російської нафти, з блокуванням європейського напряму нафтопроводу Одесса-Броди і особливим «діамантом» в цій корупційній російсько-українській короні - «РосУкрЕнерго». Є дослідження, що демонструють, як тіньові бізнес-інтереси здатні впливати на ухвалення рішень на вищому рівні, і розгортати державу в напрямі, вигідному собі і країні-постачальнику.

http://sd.org.ua/news.php?id=18682