Важливий ЗАКЛИК до всіх свідомих українців - на Батьківщині та за її межами!
Прохання допомогти зібрати підписи до німецького парламенту.
У Бундестагу зареєстрована петиція про міжнародно-правове визнання Голодомору 1932-1933 рр. як Геноциду проти українського народу.
Це надважлива ініціатива нашої громадськості (Natalija Tkachuk), яка може допомогти вітчизняній дипломатії досягти цю важливу мету.
До 27 травня потрібно набрати 50 тисяч голосів для того, щоб документ міг бути розглянутий німецькими депутатами і винесений на голосування.
Важливо, що підписати може БУДЬ-ЯКА людина у будь-якій точці земної кулі. Ця процедура займе у Вас максимум 5 хвилин:
1. Зайдіть за посиланням на сторінку Бундестагу, де розміщена петиція:
https://epetitionen.bundestag.de/…/_…/Petition_89118.nc.html
2. Натиснить значок «підписати» (“Petition mitzeichnen”)
3. Натиснить світлосірий значок «Реєструюся вперше» ( «Ich bin neu hier”)
4. Внизу сторінки з‘явиться анкета, яку потрібно заповнити (е-мейл, придумати пароль, ім‘я, прізвище, адреса, місто, країна).
5. В анкеті, де в полі зазначається фраза «optionale Angabe» -заповнювати необов‘язково.
6. Під останнім рядком «телефон», розміщуться два квадратики, які потрібно виділити.
7. Якщо Ви хочете заповнити анонімно, то поставте у самому низу сторінки анкети значок напроти фрази - Ich mchte ohne Namen...
8. Натиснить головну нижню кнопку з надписом «Jetzt registrieren und mitzeichnen”
9. В кінці необхідно підтвердити вашу реєстрацію, перейшовши за лінком, який буде надіслано на вказаний вами при реєстрації мейл.
Ось і все. Ви підписали надважливу політичну петицію і заодно потренерувались у німецькій )
Було б здорово, якщо б ця заява з Вашою допомогою отримала дальше поширення і залучила нових співгромадян.
Зробімо на цих вихідних гарну справу для України та пам‘яті про мільйони жертв Голодомору!
Покрокову інструкцію з вдячністю позичила зі сторінок Ruslana Radchukта Oleksandr Snidalov.
В особі Зеленського "мудре" населення України вибрало все те, що так люто ненавиділо в Порошенкові:
- бізнес в Росії: у Порошенка закритий і заблокований, у Зеленського - діючий і навіть фінансується з бюжету РФ;
- офшори за кордоном: у Порошенка один раз відкритий тільки для продажу свого бізнесу - у Зеленського постійно діючий на Кіпрі, куди виводяться прибутки з України;
- національність Порошенка - "вальцман", хоч весь рід Порошенка - українці, а Зеленський навіть не зкриває, що він по національності - єврей;
- олігарх і хапуга: всі прибутки Порошенко чесно сплачує в Україні, працює великий благодійний фонд, який фінансується за рахунок фірм ПП, фінансування армії за власний рахунок на суму понад 1 млрд грн., сам собі господар - ні від кого не залежить. І Зеленський, який показує у звітності збитки від діяльності своїх фірм, користується субсидією, як малозабезпечена людина і при цьому зкуповує статки за кордоном, в тому числі і в окупованому Криму, повністю залежить від олігарха Коломойского.
- відношення до народу: Порошенко, любить Україну, поважає народ, віру, культуру, сам з дитинства російськомовний прекрасно знає державну мову і при цьому вільно володіє ще 5-ма мовами. І Зеленський, який знає тільки одну мову - суржик, не може говорити державною, не поважає Україну, зневажає культуру і віру...
І так по кожному пункту. Все те, що у Порошенка "існує" тільки в хворобливій уяві лохторату - у Зеленського існує насправді і це дивним чином ніяк не вплинуло на рішення виборця.
Що це значить? А це значить, що населенню України насправді глибоко насрати на моральні і етичні цінності. Глибоко насрати на факти, на аргументи, на об'єктивну реальність і особливо глибоко насрати з космічної висоти на логіку і здоровий глузд.
Населенню України в переважній своїй більшості просто потрібен жупел, на який можна скинути лють за власні невдачі, за власну тупість, за власну нікчемність, боягузливість, за власну неспроможність користуватись тими можливостями, які надає свобода і здорове середовище.
73% населеня не голосували за власне виздоровлення, за майбуття і за долю власної країни - вони йшли на вибори, щоб помститися, щоб викинути власну ненависть і злобу на людину, яка пропонувала їм шлях до свободи і процвітання на основі власної відповідальності.
"Я перед каждым 9 мая думаю, что же это было — почему ваш рябой Сталин после 1945-го отменил празднование победы? А теперь знаю наверняка. Он хорошо помнил и страшное лето 1941, когда его краснознаменная и легендарная разбежалась и сдалась вся в плен немцам, и 1942, когда немцы летом вышли к Волге.
Эта рыжая усатая сука знала, что завалила трупами поля сражений ТАК, что у немцев были санатории, где лечились от неврозов пулеметчики. Потому что даже солдат не может не сойти с ума, когда на тебя волна за волной идут тысячи человек, а ты их должен убивать, потому что война. Вот так воевали великие русские полководцы.
Рябая сука знала, что настоящие фронтовики не простят ему этого и когда-нибудь завалят. Они же, те кто воевал, после войны никогда не рассказывали, что видели. Потому что это было страшно даже вспоминать. И они ничего не боялись. Их потом всех, искалеченных, без ног и без рук, на дощечках с подшипниками, убрали с улиц, сослали в «санатории», вроде концлагеря на Валааме.
А потом, при Брежневе, который там где-то подъедался на кухне полка или фронта, из 9 мая сделал "праздник со слезами на глазах". Из величайшей трагедии страны пропагандоны сделали "праздник". И чем дальше, тем он истеричней, громче, веселее.
А молодые ребята, которые погибли в 1941-1942 так и лежат просто в земле, непохороненные как люди, которые никому нахер не нужны. Чтобы сейчас пропагандоны делали на их костях себе гешефт...
Мне тут кто-то написал "хочу найти могилу деда". Не было никаких могил. Летом 1941-42 в плен сдавались миллионами. Бросали технику и уходили к немцам. Это, если было куда уходить. А там умирали от голода в ямах, куда их сажали. Немцам самим жрать нечего было и с боеприпасами было плохо. Поэтому просто загоняли в овраги, ставили два-три человека из обоза с винтовками и всё. Немцы же сами писали, что не ожидали такой массовой сдачи в плен, поэтому не были готовы.
У бойцов, которых мы поднимали, боекомплект весь целый, они даже не успевали повоевать. Есть приказ окопаться — они рыли ямки в половину лопаты, приходили немцы и их в этих ямках просто отстреливали. И лучше было, когда убивали, а так они потом в ямах от голода умирали. Вот таких сейчас и копают по весне, пока земля мягкая, не засохла.
У фотографа Гундлаха, который потом в Мясном бору снимал умирающих Второй ударной, жуткие кадры — обглоданные до высоты двух-трех метров деревья в лесу. Кору обгладывали. Немцы. которые туда потом зашли, сами голодали и наших бойцов просто пристреливали, чтобы остатками еды не делиться. А местные поисковики Орловы еще в конце 50-х нашли там на торфяной узкоколейке в лесу состав из платформ — когда был прорыв в 1942-м, наши хотели вывезти госпиталь, но не смогли и раненых просто подорвали гранатами.
Война 1941-42 страшна не боями с криками «За Родину», а голодом и смертью в этих ямах у фрицев. А куда им было девать миллионы, сдавшихся в плен? У них самих есть было нечего, поэтому грабили местных — "матка курка яйко млеко".
Война — страшное дело. Пожалуйста, перестаньте из нее праздник делать. Даже ваш обожаемый Сталин это понимал...
Думайте о пацанах, которых кинули на немецкие пулеметы, под танки. 9 мая – зто не праздник, это горе, когда плачут даже деревья. Перестаньте веселиться в этот день. Просто тихо посидите, вспомните 18-летниих убитых немцами мальчишек. Это не победа, это беда. Вспомните эти пацанов, которых убивали немцы. Поймите, в стране выбили целое поколение. Ну и какого хера вы пляшете??."
Рустем Адагамов