Засвіти свічу на вікні. Хай промінням сягне до зорі, Хай освітить весь світ співчуттям. Це збагни і затям. Засвіти свічу у душі. Хай згорять метастази лжі, Хай вона до живого пече Й зла зречеться. Засвіти у серці свічу. І думками туди я мчу, Де мільйони моїх братів В смерть летіли. Виринають обличчя потвор Із погонами. Голодомор Забирав за наказом життя. Без надії. Без каяття. Запалімо мільйони свічок! Душі тих малих діточок З болем з неба за нами зорять. І німують. Мовчать. «Їсти, їстоньки! Хлібчика дай…» Хліборобський багатий край… Пухнуть ноги і зводить живіт. Мре селянський рід. Засвіти свічу, засвіти! Хай здригнуться від правди світи. Хай дізнається вся Земля: Панахиду Вкраїна справля…

Леся Сидорович

Якщо з українською мовою В тебе, друже, не все гаразд, Не вважай її примусовою, Полюби, як весною ряст. Примусова тим, хто цурається, А хто любить, той легко вчить: Все, як пишеться, в ній вимовляється, - Все, як пісня, у ній звучить. І журлива вона, й піднесена, тільки фальш для неї чужа. В ній душа Шевченкова й Лесина, І Франкова у ній душа. Дорожи українською мовою, Рідна мова - основа життя. Хіба мати бува примусовою? Непутящим бува дитя! Дмитро Білоус

Самое дорогое ожерелье на шее женщины - это руки ее ребенка, обнимающие её!