Я ховаюся…

Я ховаюся в книжках і у екранах.
У калюжах від весни так сильно п’яних
Світить сонце 
Золотим сліпучим диском
Я ховаюся…
Від променів і блиску
Видно сказане тобою -
Дуже щире
Кожне слово - то моя маленька віра,
Хоча може не маленька, а велика...

Я ховаюся. Топлюсь в життєвих ріках.
У контактах, у листах, у переходах,
У простих, давно заспіваних акордах.
І кажу, що так воно і має бути.

Я ховаюсь від думок про тебе всюди.
Але знаю, що довіку так не зможу..
То є кара, чи то просто милість Божа?
Усвідомлювати, що і це у нас взаємне...
Бо ти теж ховаєшся від мене.

Марина Кузьменко