Чому...

 Чому плачуть очі, як терпне у грудях
І світ замовкає на мить?
Коли не знаходиш святого у людях. 
О, очі, чи й вам болить? 
Чому вони плачуть, коли зрозуміють,
Що щастя в простих речах?
Долоні в долонях чиїхось зігрієш...
О, очі, що значить страх?
Краплини роси, що повільно втікають,
Бувають від щастя хмільні.
Та знаю єдине, хай як, не бувають
вони безголосі й німі. 
Кохання, то сльози і сльози - розлука,
Як птахи, що в вирій зірвались. 
І смуток у серце, бувало, постукав
і радість, коли повертались. 
Все бачили сльози: світанки і ночі.
Прозорі, тендітні медузи. 
Сумні і заплакані часто очі 
у гості нічної - музи. 
То ступінь найвища не слабкості - сили
і правди, що сумнів змітає. 
Бо плачуть лиш ті, в кого серце красиве,
хто вірить і справді кохає.