Життя - це пізнання

Якщо поглянути уважніше, то можна помітити, що людина живе на землі дуже малий період часу. Але скільки вона за цей час пізнає! Вона пізнає як своє "я" так і "я" навколишнього світу. Пізнаючи світ, в якому живе, людина звертає увагу на все оточуюче, пізнає інших людей. Це пізнання веде до порівняння "рівня культурного духу". Що в свою чергу допомогає їй перебороти все зайве та непотрібне з життя. Як важливо пізнавати себе та оточуючих! Це ж, навіть, і дуже цікаво! До речі, гарний девіз був у Сократа: "Cognoce te ipsum" (пізнай самого себе).
Життя людини - це і є пізнання всього живого та неживого. І це життя йде не залежно від волі тієї ж людини. Сама ж вона обирає тільки шлях пізнання.
Існують різні шляхи пізнання оточуючого світу: це історія, філософія, культурологія, соціологія та багато інших галузей науки. Але пізнання живого, пізнання себе та оточуючих, пізнання природи - це пошук найкращого контакту з природою, спроба знайти спільну мову з оточуючим світом, спроба зрозуміти незрозуміле, побачити невидиме, почути тишу... А ті науки, які я був перерахував, це науки менш важливі, але все ж таки являються якоюсь ланкою допомоги до пізнання живого, які можуть дати початок до цього пізнання.
28.03.2008 (Гуркун І.В.)