Сандро Васильович©

Життя крізь простір нас несе
А мрії прагнуть виконання.
Так поступово сподівання
В надіях нового в житті
Здійснилися. І враз знайти
Дівчину Сані вталанило.
В ньому бурлило і кипіло 
Від пристрасті усе нутро.
І так швидесенько змогло
Його бажаннячко здійснитись.
Так зустрічатись і любитись
Він раз у тиждень гарно міг.
Аж плинув час і наче сніг
Питання мовила дівчина:
«Чи хоче він дочку чи сина
І щоб родину будувати?»
Саня не знав, що і казати.
Помислив трішечки і втік…

Швидко минув в турботах рік
І Саня знову нудьгувати
Почав. І знову покохати
Бажання виникло в душі.
І навіть іноді вірші
На думку з легкістю впадали.
Він мріяв, щоб його кохали
І навіть може й ризикнув
На старість ляльку народити…

І знову в пошуках прожити
Сані прийшлося певний час.
Аж якось раптом просто враз
Він жіночку собі знаходить.
Струнка, розумна і поводить
Себе як пані. Просто клас!
Саня подумав: «Все гаразд!
Нарешті я знайшов, що треба!»
І мрії просто враз до неба
Щасливий часто посилав.
Він все забув – бо він кохав!...
Та ось дружина нагадала,
Що на землі тут місця мало
Для неї й іншої його.
Про те, що вже навряд свого
Вона так просто подарує.
І що він швидко так зруйнує
Родинне в сталості життя.
Сандро злякався й почуття
Він розірвав разом з зв’язками…

Боліли трохи в душі рани
Та час загоїв швидко все.
Аж знову мріями несе
Саню бажання насолоди.
Він мріє, прагне знову вроди
Й жіночості знову відчути.
Він навіть і не встиг збагнути,
А нова пасія його (що мала різкуватий норов)
Враз повідомила, що скоро
Саню татусем хтось назве.
І що тепер усе своє
Він з нею має поділити…

Ось так бажати і хотіти
Та мріяти про щось в житті
Потрібно дуже обережно!...