ВІН

Опущені руки.У прямому і переносному значенні.Самостійно я їх не підніму.Це для мене заважко. 

Хотілося б опинитися в ляльковому театрі.Там легко.Якийсь Дядько,сіпає за нитки-і ти рухаєшся.

Він може підняти мої руки.Для мене Він-Бог.У прямому і переносному...

Опущені очі.Чи то на небо ще рано дивитися,чи то щось дуже важке на віях давить-давить і 

помалу перемагає.Земля занадто швидко крутиться.Я не встигаю нічого зробити.Неначе мої рухи 

уповільнені.Так часто буває у снах.І там,куди ще зарано дивитися.

Бажання не реалізуються у вчинках.Повне відторгнення.Чи-то внутрішнє,чи зовнішнє.

Він не дає зрозуміти.Життя розтріскалося,неначе стукнутий ненароком стаканчик.

На ньому сотні шляхів.Деякі кусочки відламлюються.Я не можу їх повернути.

Вони падають,летять кудись.Боляче їх втрачати.Але Він вважає,що так правильно,що так має бути.

Я ніби не погоджуюся,але ніби й розумію,що право вирішувати у Нього є.Ну і нехай.Хай летять.

Треба довіряти Йому.Вчуся довіряти.