Дещо про бабок.

З дитинства мені прививали любов і повагу до старших, а особливо до людей похилого віку. І, не думайте, ця повага прижилася. Просто не до всіх. Старенькі люди мають дуже красномовні обличчя. Як на мене,то існує зв'язок між внутрішнім світом людини і її зовнішністю.Старече обличчя є зовнішнім відображенням душі. І на рівні інтуїції, коли я бачу різні обличчя,то якось їх поділяю на своїх і чужих. Все почалося з дитинства,з моєї найкращої й хорошої бабусі. З її лагідного обличчя.Я любила її. Вона померла, коли мені було 8 років. Відтоді усім бабусям із схожими рисами обличчя я завжди хотіла допомогти, чомусь їх жаліла.
Сьогодні бабусі вже не ті,та і я не та( мені уже не 8)). Мене завжди цікавило,чому бабки усі такі віруючі.Завжди мала два варіанти.1-й - тому,що вони бояться смерті, ну і як наслідок, пекла. Іноді мені здається,що у житті вони порушили усі заповіді, і, може, у церкві навіть є дідусі, які допомагали їм в свій час позбавитися цноти до шлюбу. Хто зна.
Бабки заполонили церкву. Їхній відсотковий склад приблизно 65%. Усі лавки зайняті бабками, а якщо і ні, то сідати на них неможна, бо в повітрі витає думка, що то лавки для бабок.Я думаю про те, чи можна мені сісти,коли стомлюся стояти.Треба або сидіти і схоплювати ненависні і зневажливі погляди бабок, або знепритомніти, тоді трошки можна посидіти.
Сьогодні в церкві переді мною стояла бабка. Мені на декілька секунд здалося, що їй зле і вона падає. Виявилося, вона просто хотіла щось роздивитися, а повертати лише голову - то для слабаків,треба цілим тілом розвертатися. Словом вона хиталася цілу службу, ніби дерево в сильний вітер.
Варіант 2-й - їм нема що робити,скучно.А так можна піти на вранішню молитву, літургію, вечірню і т.д. Друзів старих (в прямому значенні) побачити. Я звернула увагу, що бабки дуже змерзають. Половина з них була у светрах зимових на гудзиках. До слова, зараз кінець серпня.
Бабки всьо в церкві знають і всім керують. Нині,на Спаса, керували, де кому класти кошики з фруктами. Фіолетова бабка переді мною навіть двічі пересувала сама мій кошик без мого дозволу, бо він стояв коло лавки, а там хотіла стояти вона. Взагалі,бабка і мене просто виштовхала, бо коло лавки - найкраще місце, бабка не сидить, а припирається і тримається за неї.
Наш священник дуже розумний. На проповіді звучать слова: підсвідомість,філософські течії, теорія Дарвіна. Бабки відверто нудьгують. До слова, коли священик проповідь каже, вони сідають на лавку, бо то проповідь,а потім встають,бо то молитва.
Насправді бабки не погані. То я на ту фіолетову взлилася. В неї недобре лице.
Тут я говорила про міських бабок, бо сільські інакші. Вони як когось нового в церкві бачать,то питають одна в одної: "А сесе чія (чій)?" Про них іншим разом, бо то вже інша історія...