«Старкон-Шепетівка-Клепачі-Славута-Старкон»

          Вельмишановний мій читач хочу розповісти тобі про один на перший погляд звичайний, а з іншої сторони  досить цікавий похід. Він незвичний в тому, що проводився верхи на конях, так-так мій шановний читач, не пішки, не на автомобілях або мотоциклах, а як і у ті славетні часи козачини на конях. І приймали участь у цьому незвичному поході справжні сучасні козаки, а також молоді козачата – джури. Взагалі вони  подолали за три дні 75 кілометрів шляху нашою прекрасною батьківщиною і місцями невмирущої козацької слави, тими дорогами по яких ходили славетні лицарі України, наші непереможні прадіди козаки. Цей перехід був не просто як подорож-прогулянка на конях -  це був перехід з кінними перегонами, цікавими зустрічами, тож давайте все спочатку.

          31 квітня зранку кінною колоною у кількості 24 верхових коня, кінний ескорт вирушив зі Старокостянтинова і, як годиться, і прийнято у справжніх козаків, через 30 км., заїхавши у с. Пашуки завітали  до церкви,  на службу Божу і отримали благословення на добрий час та гарну дорогу від місцевого священика. Люди захоплено споглядали за кінними вершниками які з козацькими піснями та державними  прапорами ішли стрункою,як стан молодої дівчини,колоною по селах та хуторах Хмельниччини. У с. Клепачі  козаків гостинно зустрічав голова фермерського господарства Конончук Іван Степанович.  Разом з ним відвідали церкву, яку будує  вся Клепачівська громада. Гостинність клепачівців була щира і по Українські хлібосольна, та про це оповідати зараз не буду, бо для цього потрібно писати окрему статтю.

            Переночувавши, козаки і козачки спільно з місцевими жителями відправились до лісу за село. Там і відбулось головне свято,  представники клубу «Козацький герць» показали вправність  володіння конем і прийняли участь у святкових кінних перегонах. Призового місця вони не здобули, але  не пасли задніх і ввійшли до півфіналу. Старокостянтинівські козаки виставили чотири вершники, а загалом у змаганнях взяло участь двадцять вершників. Ну і як говорять «… люби Боже правду…»  хіба могли вони змагатись з більш досвідченими козаками з м. Славути на чолі зі своїм отаманом  ( він же і мер Славути ) Василем Сидором. Та це, на мою думку, не так страшно досвід прийде з часом і ще погарцюють сьогоднішні джури, а завтрашні козаки зі Старокостянтинова, і думаю не тільки у отамана Сидора у носі засвербить від заздрощів.

      А отже далі, в дорогу. Через 25 км козаки  прибули в старовинне  місто Славута,  підкріпились, переночували і о 7-00 годині ранку поїхали до  рідного Старокостянтинова. За цей день вершники  відвідали 17  сіл, зустрічались з різними людьми.  О 22-00 прибули до рідного дому де їх радо зустріли козаки і їх наставник  Федір Лавров ( як люблячи його називають діти, дядько Федір).

          Хочу з гордістю назвати  козаків які гідно подолали цей маршрут: це отаман кінного загону Хорунжий Українського козацтва Лавров Сергій, тай найактивніші і досвідченіші козаки та джури  Скоп Андрій, Ростислав Лупашко, Потреба Олександр, Антонов Артем, Романюк Дмитро.

    Окремо хочу  розповісти про одну пригоду, яка відбулась у цьому поході, на перший погляд вона нічим не примітна, а насправді багато про що говорить. Коли козаки на конях, з  козацькими піснями і козацькими прапорами увійшли у село, їх перестрів  місцевий житель і попрохав , що б вони зачекали пару хвилин біля його хати. Через деякий час господар вийшов  з двору у вишиваній сорочці і низько вклонившись, на вишиваному рушнику вручив хліб і сіль козакам, це було дуже зворушливо,  щиро і від усього серця. І пригадались ті часи коли козаки зі зброєю у руках боронили неньку Україну, і зустрічали їх хлібом та сіллю люди і раділи і тішились що прийшли їх визволителі.

      На сьогоднішній день українське козацтво не займається політикою, стоїть осторонь, а можливо потрібно і розпочати … .

Слава козакам кінного клубу «Козацький герць» зі Староконстянтинова !

Слава Україні !

Курінний отаман

 Сергій Cкоробогатий.