Облога химер (Частина 6)
- 28.03.09, 12:08
З вулиці почувся звук рогу, наростаючий гомін натовпу, брязкіт зброї. Через весь цей шум було чути пронизливий голос Золотоволоски:
- Це наш останній і рішучий бій! Вже завтра Ви всі відчуєте зміни! Вже завтра, ні – сьогодні Ви всі будете вільними й заможними! Ми змусимо його припинити знущання над власним народом! Чуєш, Вік! Виходь! Якщо в тобі є хоча б краплина совісті, якщо ти справжній чоловік, якщо в тобі залишилася хоч краплина честі – вийди до свого народу! Вийди, Віку, і зречись престолу або прийми бій!
Завіса, що закривала королівський балкон колихнулася. В натовпі пройшов гомін «Король!», очі Золотоволоски і Дона налилися хижим вогнем. «Ось вона – мить істини!» - прошепотіла Золотоволоска Дону і зробила крок у напрямку палацу. На балконі перед очманілим натовпом з’явилася тендітна дівчина в світло-золотавій сукні, шкіряному корсеті, з коротким мечем на поясі. З плеч звисав золотавий плащ з вишитою вуздечкою, а її довге шоколадне волосся було зібране шкіряним обручем з одним єдиним каменем посередині. Вона спокійною ходою вийшла на балкон, палаючими очима оглянула натовп і перевела погляд на Золотоволоску:
- Леді! Чому Ви вирішили, що наш Король має зректися престолу?
Леді Золотоволоска перезирнулася з Доном, який теж нічого не розумів, озирнулася на натовп – гвардія стояла без емоцій, в той час як в очах народу було німе запитання. Дівчина на балконі продовжувала:
- Леді! Чому Ви вирішили, що наш Король, зречеться престолу, щоб наситити Ваше божевільне прагнення влади?
- Король – зрадник! – відповіла Золотоволоска.
- Та невже? І кого він зрадив?
- Народ!
- Правда? Як?
- Він має зректися престолу!
- Леді, дайте відповідь нашому народу – в чому зрада Короля?
- Народ зубожів! Король не захищає наше Королівство! Король прагне війни з нашими сусідами! Король не дбає про інтереси народу! Король – тиран!
- Леді! Ви називаєте зрадою відстоювання інтересів Королівства? В той час, як Ви, як його Перший Міністр втоптали честь нашої Держави в бруд! Ви називаєте зрадою інтересів народу те, що Король не дав Вам, як Першому Міністру, грабувати наш народ непомірними податками? За моєю спиною, - Сінгі махнула в бік дверей, - Державні папери, в яких Ваш підпис, як Першого Міністра стоїть на Указах про введення нового мита – мита на коней, завдяки якому половина народу була змушена їх просто на просто забити. Укази, де Ви караєте наших міністрів за те, що вони посміли відстояти честь нашого Королівства, а не поклонилися нахабі? Ваш підпис на Міждержавних грамотах, де Ви зобов’язуєтесь від нашого Королівства закуповувати товари в сусідів за здирницькою ціною та на невигідних нам умовах! Міждержавні грамоти за Вашим підписом, де Ви кидаєте Королівство в ганебну боргову кабалу! Продовжувати? І Ви насмілюєтесь називати КОРОЛЯ зрадником?!!! Короля, який вперше за всю історію нашого Королівства не дозволив сусідам витирати об нас ноги? Короля, який твердо й рішуче відстоює честь нашого Королівства? Короля, який довгі п’ять років згуртовує наш народ, в той час, як такі як Ви нацьковуєте людей один на одного? Короля, який вперше в історії нашого Королівства дав народу вольності і свободи, Ви називаєте тираном? Ви, Леді, смієте звинувачувати Короля, в той час як Ви бачите перед собою лише його трон і задля того, щоб зайняти його, Ви готову пожертвувати інтересами народу? Відповідайте за свої слова, Леді!
З цими словами Сінгі легко перелетіла через парапет балкону, в повітрі промайнув її золотавий плащ, і діставши в польоті із піхов меча, опинилася перед Золотоволоскою. Вона рвучко смикнула плащ, і залишилася в шовкових шароварах, шкіряному корсеті, які не заважали вести бій. Золотоволоска теж скинула плащ і діставши меча наблизилася до Сінгі.
Вони кружляли перед очманілим натовпом, гвардією заколотників, і герцогом Рошем, який теж перелетівши балкон, опинився неподалік від них. Золотоволоска провела атаку. Але Сінгі легко відбивши її, змусила Леді відступити. Сінгі летіла на неї смертельним вихором, та в останній момент Леді вивернулася і нанесла контрудар, який розсік Сінгі блузу. Сінгі здійняла меч і вмить Леді була змушена відступити. Леді, піднирнувши, ударила Сінгі в живіт, але дівчина зустріла її удар мечем, і відкинула суперницю в далекий край майданчика. Леді знову пішла в атаку і влучно вдарила по ногам Сінгі, проте дівчина в останню мить підскочила і в повітрі нанесла Леді удар в плече. Леді скрикнула, з руки приснув червоний фонтан, Сінгі, не даючи суперниці відпочити, почала атакувати її, нанісши ще один удар в стегно. Проте Золотоволоска відповіла їй тим же, і вже в Сінгі кров хльостала із розсіченої руки. Сінгі кинулася на Леді, але та вивернулася і не давши Сінгі розвернутися нанесла удар, проте Сінгі в повороті підставила Леді плече і уникла удару в спину. Сінгі зібралася і розсікла Золотоволосці скулу. Леді озвіріла і притисла Сінгі до стіни замку:
- Шльондра! Королівська підстилка! Я тобі покажу, що значить стати в мене на дорозі!
- Помиляєшся! Я підстилка такого жаданого тобою герцога Роша! – і з цими словами Сінгі кинула Леді в пил перед замком. Дівчина притисла Леді до землі і вибила в неї зброю.
- Ну, що відпускати тебе, чи ти знову візьмешся за своє? – Сінгі тримала меч біля грудей Леді.
В цей момент Сінгі відчула в руках щось слизьке і гнучке і побачила, як замість Леді тримає в руках велетенську крилату ящірку, що вислизає з її рук. Леді тієї ж миті здійнялася в повітря і кинулася на Сінгі, що нічого не розуміючи намагалася закритися мечем.
В ту ж мить до оточуючих з боку Порослої Гори долинув довгий гучний звук трембіти. З королівського палацу посипалося каміння. Найбільша з химер, що прикрашала палац, раптом звільнилася від кам’яної шкіри і оживши підняла Сінгі собі на спину. В повітрі кружляли два чудовиська – Леді-ящірка і химера на спині якої, тримаючись лише ногами сиділа Сінгі. Вони літали над переляканим натовпом, над королівським палацом, намагаючись вразити одна одну. От Леді відкрила пащу і вже була готова проковтнути Сінгі, коли та направила химеру під нею і розвернувшись полетіла на Леді з мечем. Леді замахнулася хвостом і вибила б Сінгі з сідла, аби її химера миттєво не відреагувала і не уникла удару. Химера Сінгі розставила пазурі і шугонула на Леді, коли та закрилася від неї велетенським крилом. Чудовиська розлетілися в різні боки, і розвернувшись знову пішли одна на одну. Химера Сінгі опинилася вище і дівчина стиснувшись в клубок м’язів стрибнула на спину Леді. Та марно намагалася скинути її чи дістати пащею – Сінгі наносила потворі один за одним страшні удари. Нарешті Леді втратила рівновагу і полетіла вниз, несучи за собою Сінгі. Вже біля землі Сінгі зіскочила з неї і приготувалася до нової атаки. Та її не сталося – Леді впавши на землю знову стала людиною. До неї підбігли її люди, і головний серед них – високий безволосий чоловік – керівник її гвардії. Він дістав меч і з запитанням подивився на смертельно поранену Леді. Та істерично замахала головою – «Ні!», проте чоловік всадив їй в груди меч.
Сінгі, відійшовши від потрясіння витерла меч, коли відчула на собі сильні брутальні руки герцога Дона. Рош, який смикнувся до неї відразу ж опинився під прицілом сотні стріл Донових лучників:
- Рош – ти дурень! – розсміявся Дон, - ти щойно звільнив мене від необхідності ділити з кимсь трон! Проте дав с ким ділити постіль! – Дон притиснув до себе Сінгі, що марно пручалася в його руках, - дивись Рош, я вже відчуваю себе її химерою, - Дон рвучко повернув Сінгі і смикнув залишки її блузи, - я вже відчуваю як її губи…
В цей час Дон похитнувся і ледь не втратив рівновагу від удару міцної лицарської рукавиці, яку Рош кинув йому в обличчя. З розбитої губи бризнула кров.
- Дон! Якщо ти лицар – ти битимешся зі мною! Якщо ти хочеш не зганьбити навіки своє ім’я, якщо ти хочеш довести своє право цілувати цю дівчину, якщо ти хочеш змити кров’ю образу, яку наніс нашому Королю – вийми свій меч і йди сюди! Давай Дон, доведи своє право на цю дівчину і на престол!
І Рош, не дивлячись на стріли, що були готові полетіти в нього, вихопив меча і кинувся на Дона.
- До біса, Рош! Я вб’ю тебе! І сьогодні ж сидітиму на троні, а твоя дівчина буде цілувати мені ноги і виконувати мої забаганки! Але перед цим вона побачить тебе, який захлинається в калюжі крові!
І Дон, кинувши Сінгі в бік, махнув своїм людям опустити луки й пішов на Роша.
Лицарі кружляли перед палацом. Це була неймовірна мить – кремезний, потужний Рош, з величезним дворучним мечем і велетенський Дон з таким же самим страшним лицарським мечем. Дон замахнувся і наніс удар від якого не було спасіння. Меч опускався на голову Роша, і розтрощив би її, якби той не зустрів його своїм мечем. Леза брязнули в повітрі, висікаючи іскри, і Дона відкинуло назад. Рош, не чекаючи, стрибнув на нього, але був змушений відскочити в бік від смертельного удару в груди. Дон не встиг змінити напрямок і пролетів повз Роша, в той час як Рош замахнувся мечем і дочекавшись коли Дон розвернеться, розрубав йому ліву руку. Дон озвірів і чиркнув Роша по стегну. Рош відскочив і вони знову почали кружляти навколо один одного, чекаючи слушного моменту для удару. Це був гімн чоловічій сили й могутності – два велетенський бійця, кращих воїни Королівства – Непереможений герцог Рош і герцог Дон, якого прозвали Скелею за величезні розміри й міцність в бою, зійшлися в смертельній битві! Їхні м’язи були налиті кров’ю, на руках виступали велетенські жили, очі горіли вогнем. Сінгі не могла відвести зачарованого і водночас зляканого, погляду від свого коханого! В цей момент він був кращий за кращого з легендарних воїнів, кращий за цілу армію могутніх бійців, кращий за самого Короля! Рош знову підніс меча і щосили опустив його на голову Дону, проте той вчасно відскочив і меч Роша опустився на землю, тягнучи за собою герцога. Дон замахнувся, щоб ударити Роша, який схилився за рухом меча, проте Рош уже розвернувся і піднирнувши, ударив Дона в бік, проте зустрів на своєму шляху міцні лати – Дон лише похитнувся від удару. Тут Рош знову підніс меча і влучно вдарив Дона в груди. Дон похитнувся, з його грудей бризнув червоний фонтан, і він упав під ноги своїм соратникам.
Рош важко дихав, намагаючись прийти в себе, коли до нього підбігла Сінгі. Він втомлено обійняв її за талію, коли гвардія, Дона, саме та, яка розбила Червонного під порогами, топчучи все на своєму шляху кинулася в бій.
Рош і Сінгі миттєво скочили на коней, і полетіли назустріч ворогам. Проте сили були нерівні. Але в цей час з балкону промайнули дві велетенські постаті в золотавих плащах. І Король Вік та Червонний Туз теж опинилися в сідлах. Кон,і відчувши чужаків, встали дибки, проте двох сильних рухів Короля було достатньо, щоб тварини зрозуміли, хто тепер їх хазяїн.
В цей час два загони – один в плащах Золотоволоски, другий Дона, десь по 200 -300 бійців кожен, скинули плащі і опинилися в мундирах Роша, з вишитою правому кутку вуздечкою – цей знак означав особливу відданість Королю і носили його лише бійці Роша і Червонного Туза. Віконт Клич, що очолював бійців, повів гвардію Роша до Короля, і через якусь мить Король на чолі гвардії, супроводжуваний по праву руку Непереможним Рошем, а по ліву Червонни Тузом, врізалися в ряди гвардії заколотників.
В цей час з іншого боку війська Золотоволоски й Дона притиснув народ, який вела Сінгі. Вороги опинилися затиснутими – відступати їм не дав народ, а попереду смертельним вихором летіла гвардія Роша на чолі з Королем. Летіли на землю повалені противники, ламалися мечі, розколювалися стальні лати, а під ними виявилися мундири із зображенням дивовижного птаха
- Так я і думав! – крізь битву було чути хрип Червонного, - саме про них я згадав, там під порогами!
- За Королівство! – лунало в гвардії і Король, що залишав за собою переможених ворогів вів свою гвардію до перемоги. Нарешті ряди їх поріділи, гвардійці пов'язали тих, хто лишився живим і гвардія Короля з'єдналася з народом, рвучко зупинивши коней.
Гвардія вишикувалася поряд з Королем, поряд стояли стомлені битвою герцог і граф. Рош під'їхав до Сінгі і однією рукою пересадив її до себе в сідло.
Народ почав скандувати:
- Слава Королю Віку! Слава Королівству! Слава! Слава! Слава!
Король і лицарі притисли своїх коней і самі схилилися в поклоні:
- Дякую! Дякую мій народе! Ми з Вами перемогли! Слава Королівству! – Король вітав натовп, і в повітрі, багатотисячним голосом залунав гімн Королівства.
* * *
- Це наш останній і рішучий бій! Вже завтра Ви всі відчуєте зміни! Вже завтра, ні – сьогодні Ви всі будете вільними й заможними! Ми змусимо його припинити знущання над власним народом! Чуєш, Вік! Виходь! Якщо в тобі є хоча б краплина совісті, якщо ти справжній чоловік, якщо в тобі залишилася хоч краплина честі – вийди до свого народу! Вийди, Віку, і зречись престолу або прийми бій!
Завіса, що закривала королівський балкон колихнулася. В натовпі пройшов гомін «Король!», очі Золотоволоски і Дона налилися хижим вогнем. «Ось вона – мить істини!» - прошепотіла Золотоволоска Дону і зробила крок у напрямку палацу. На балконі перед очманілим натовпом з’явилася тендітна дівчина в світло-золотавій сукні, шкіряному корсеті, з коротким мечем на поясі. З плеч звисав золотавий плащ з вишитою вуздечкою, а її довге шоколадне волосся було зібране шкіряним обручем з одним єдиним каменем посередині. Вона спокійною ходою вийшла на балкон, палаючими очима оглянула натовп і перевела погляд на Золотоволоску:
- Леді! Чому Ви вирішили, що наш Король має зректися престолу?
Леді Золотоволоска перезирнулася з Доном, який теж нічого не розумів, озирнулася на натовп – гвардія стояла без емоцій, в той час як в очах народу було німе запитання. Дівчина на балконі продовжувала:
- Леді! Чому Ви вирішили, що наш Король, зречеться престолу, щоб наситити Ваше божевільне прагнення влади?
- Король – зрадник! – відповіла Золотоволоска.
- Та невже? І кого він зрадив?
- Народ!
- Правда? Як?
- Він має зректися престолу!
- Леді, дайте відповідь нашому народу – в чому зрада Короля?
- Народ зубожів! Король не захищає наше Королівство! Король прагне війни з нашими сусідами! Король не дбає про інтереси народу! Король – тиран!
- Леді! Ви називаєте зрадою відстоювання інтересів Королівства? В той час, як Ви, як його Перший Міністр втоптали честь нашої Держави в бруд! Ви називаєте зрадою інтересів народу те, що Король не дав Вам, як Першому Міністру, грабувати наш народ непомірними податками? За моєю спиною, - Сінгі махнула в бік дверей, - Державні папери, в яких Ваш підпис, як Першого Міністра стоїть на Указах про введення нового мита – мита на коней, завдяки якому половина народу була змушена їх просто на просто забити. Укази, де Ви караєте наших міністрів за те, що вони посміли відстояти честь нашого Королівства, а не поклонилися нахабі? Ваш підпис на Міждержавних грамотах, де Ви зобов’язуєтесь від нашого Королівства закуповувати товари в сусідів за здирницькою ціною та на невигідних нам умовах! Міждержавні грамоти за Вашим підписом, де Ви кидаєте Королівство в ганебну боргову кабалу! Продовжувати? І Ви насмілюєтесь називати КОРОЛЯ зрадником?!!! Короля, який вперше за всю історію нашого Королівства не дозволив сусідам витирати об нас ноги? Короля, який твердо й рішуче відстоює честь нашого Королівства? Короля, який довгі п’ять років згуртовує наш народ, в той час, як такі як Ви нацьковуєте людей один на одного? Короля, який вперше в історії нашого Королівства дав народу вольності і свободи, Ви називаєте тираном? Ви, Леді, смієте звинувачувати Короля, в той час як Ви бачите перед собою лише його трон і задля того, щоб зайняти його, Ви готову пожертвувати інтересами народу? Відповідайте за свої слова, Леді!
З цими словами Сінгі легко перелетіла через парапет балкону, в повітрі промайнув її золотавий плащ, і діставши в польоті із піхов меча, опинилася перед Золотоволоскою. Вона рвучко смикнула плащ, і залишилася в шовкових шароварах, шкіряному корсеті, які не заважали вести бій. Золотоволоска теж скинула плащ і діставши меча наблизилася до Сінгі.
Вони кружляли перед очманілим натовпом, гвардією заколотників, і герцогом Рошем, який теж перелетівши балкон, опинився неподалік від них. Золотоволоска провела атаку. Але Сінгі легко відбивши її, змусила Леді відступити. Сінгі летіла на неї смертельним вихором, та в останній момент Леді вивернулася і нанесла контрудар, який розсік Сінгі блузу. Сінгі здійняла меч і вмить Леді була змушена відступити. Леді, піднирнувши, ударила Сінгі в живіт, але дівчина зустріла її удар мечем, і відкинула суперницю в далекий край майданчика. Леді знову пішла в атаку і влучно вдарила по ногам Сінгі, проте дівчина в останню мить підскочила і в повітрі нанесла Леді удар в плече. Леді скрикнула, з руки приснув червоний фонтан, Сінгі, не даючи суперниці відпочити, почала атакувати її, нанісши ще один удар в стегно. Проте Золотоволоска відповіла їй тим же, і вже в Сінгі кров хльостала із розсіченої руки. Сінгі кинулася на Леді, але та вивернулася і не давши Сінгі розвернутися нанесла удар, проте Сінгі в повороті підставила Леді плече і уникла удару в спину. Сінгі зібралася і розсікла Золотоволосці скулу. Леді озвіріла і притисла Сінгі до стіни замку:
- Шльондра! Королівська підстилка! Я тобі покажу, що значить стати в мене на дорозі!
- Помиляєшся! Я підстилка такого жаданого тобою герцога Роша! – і з цими словами Сінгі кинула Леді в пил перед замком. Дівчина притисла Леді до землі і вибила в неї зброю.
- Ну, що відпускати тебе, чи ти знову візьмешся за своє? – Сінгі тримала меч біля грудей Леді.
В цей момент Сінгі відчула в руках щось слизьке і гнучке і побачила, як замість Леді тримає в руках велетенську крилату ящірку, що вислизає з її рук. Леді тієї ж миті здійнялася в повітря і кинулася на Сінгі, що нічого не розуміючи намагалася закритися мечем.
В ту ж мить до оточуючих з боку Порослої Гори долинув довгий гучний звук трембіти. З королівського палацу посипалося каміння. Найбільша з химер, що прикрашала палац, раптом звільнилася від кам’яної шкіри і оживши підняла Сінгі собі на спину. В повітрі кружляли два чудовиська – Леді-ящірка і химера на спині якої, тримаючись лише ногами сиділа Сінгі. Вони літали над переляканим натовпом, над королівським палацом, намагаючись вразити одна одну. От Леді відкрила пащу і вже була готова проковтнути Сінгі, коли та направила химеру під нею і розвернувшись полетіла на Леді з мечем. Леді замахнулася хвостом і вибила б Сінгі з сідла, аби її химера миттєво не відреагувала і не уникла удару. Химера Сінгі розставила пазурі і шугонула на Леді, коли та закрилася від неї велетенським крилом. Чудовиська розлетілися в різні боки, і розвернувшись знову пішли одна на одну. Химера Сінгі опинилася вище і дівчина стиснувшись в клубок м’язів стрибнула на спину Леді. Та марно намагалася скинути її чи дістати пащею – Сінгі наносила потворі один за одним страшні удари. Нарешті Леді втратила рівновагу і полетіла вниз, несучи за собою Сінгі. Вже біля землі Сінгі зіскочила з неї і приготувалася до нової атаки. Та її не сталося – Леді впавши на землю знову стала людиною. До неї підбігли її люди, і головний серед них – високий безволосий чоловік – керівник її гвардії. Він дістав меч і з запитанням подивився на смертельно поранену Леді. Та істерично замахала головою – «Ні!», проте чоловік всадив їй в груди меч.
Сінгі, відійшовши від потрясіння витерла меч, коли відчула на собі сильні брутальні руки герцога Дона. Рош, який смикнувся до неї відразу ж опинився під прицілом сотні стріл Донових лучників:
- Рош – ти дурень! – розсміявся Дон, - ти щойно звільнив мене від необхідності ділити з кимсь трон! Проте дав с ким ділити постіль! – Дон притиснув до себе Сінгі, що марно пручалася в його руках, - дивись Рош, я вже відчуваю себе її химерою, - Дон рвучко повернув Сінгі і смикнув залишки її блузи, - я вже відчуваю як її губи…
В цей час Дон похитнувся і ледь не втратив рівновагу від удару міцної лицарської рукавиці, яку Рош кинув йому в обличчя. З розбитої губи бризнула кров.
- Дон! Якщо ти лицар – ти битимешся зі мною! Якщо ти хочеш не зганьбити навіки своє ім’я, якщо ти хочеш довести своє право цілувати цю дівчину, якщо ти хочеш змити кров’ю образу, яку наніс нашому Королю – вийми свій меч і йди сюди! Давай Дон, доведи своє право на цю дівчину і на престол!
І Рош, не дивлячись на стріли, що були готові полетіти в нього, вихопив меча і кинувся на Дона.
- До біса, Рош! Я вб’ю тебе! І сьогодні ж сидітиму на троні, а твоя дівчина буде цілувати мені ноги і виконувати мої забаганки! Але перед цим вона побачить тебе, який захлинається в калюжі крові!
І Дон, кинувши Сінгі в бік, махнув своїм людям опустити луки й пішов на Роша.
Лицарі кружляли перед палацом. Це була неймовірна мить – кремезний, потужний Рош, з величезним дворучним мечем і велетенський Дон з таким же самим страшним лицарським мечем. Дон замахнувся і наніс удар від якого не було спасіння. Меч опускався на голову Роша, і розтрощив би її, якби той не зустрів його своїм мечем. Леза брязнули в повітрі, висікаючи іскри, і Дона відкинуло назад. Рош, не чекаючи, стрибнув на нього, але був змушений відскочити в бік від смертельного удару в груди. Дон не встиг змінити напрямок і пролетів повз Роша, в той час як Рош замахнувся мечем і дочекавшись коли Дон розвернеться, розрубав йому ліву руку. Дон озвірів і чиркнув Роша по стегну. Рош відскочив і вони знову почали кружляти навколо один одного, чекаючи слушного моменту для удару. Це був гімн чоловічій сили й могутності – два велетенський бійця, кращих воїни Королівства – Непереможений герцог Рош і герцог Дон, якого прозвали Скелею за величезні розміри й міцність в бою, зійшлися в смертельній битві! Їхні м’язи були налиті кров’ю, на руках виступали велетенські жили, очі горіли вогнем. Сінгі не могла відвести зачарованого і водночас зляканого, погляду від свого коханого! В цей момент він був кращий за кращого з легендарних воїнів, кращий за цілу армію могутніх бійців, кращий за самого Короля! Рош знову підніс меча і щосили опустив його на голову Дону, проте той вчасно відскочив і меч Роша опустився на землю, тягнучи за собою герцога. Дон замахнувся, щоб ударити Роша, який схилився за рухом меча, проте Рош уже розвернувся і піднирнувши, ударив Дона в бік, проте зустрів на своєму шляху міцні лати – Дон лише похитнувся від удару. Тут Рош знову підніс меча і влучно вдарив Дона в груди. Дон похитнувся, з його грудей бризнув червоний фонтан, і він упав під ноги своїм соратникам.
Рош важко дихав, намагаючись прийти в себе, коли до нього підбігла Сінгі. Він втомлено обійняв її за талію, коли гвардія, Дона, саме та, яка розбила Червонного під порогами, топчучи все на своєму шляху кинулася в бій.
Рош і Сінгі миттєво скочили на коней, і полетіли назустріч ворогам. Проте сили були нерівні. Але в цей час з балкону промайнули дві велетенські постаті в золотавих плащах. І Король Вік та Червонний Туз теж опинилися в сідлах. Кон,і відчувши чужаків, встали дибки, проте двох сильних рухів Короля було достатньо, щоб тварини зрозуміли, хто тепер їх хазяїн.
В цей час два загони – один в плащах Золотоволоски, другий Дона, десь по 200 -300 бійців кожен, скинули плащі і опинилися в мундирах Роша, з вишитою правому кутку вуздечкою – цей знак означав особливу відданість Королю і носили його лише бійці Роша і Червонного Туза. Віконт Клич, що очолював бійців, повів гвардію Роша до Короля, і через якусь мить Король на чолі гвардії, супроводжуваний по праву руку Непереможним Рошем, а по ліву Червонни Тузом, врізалися в ряди гвардії заколотників.
В цей час з іншого боку війська Золотоволоски й Дона притиснув народ, який вела Сінгі. Вороги опинилися затиснутими – відступати їм не дав народ, а попереду смертельним вихором летіла гвардія Роша на чолі з Королем. Летіли на землю повалені противники, ламалися мечі, розколювалися стальні лати, а під ними виявилися мундири із зображенням дивовижного птаха
- Так я і думав! – крізь битву було чути хрип Червонного, - саме про них я згадав, там під порогами!
- За Королівство! – лунало в гвардії і Король, що залишав за собою переможених ворогів вів свою гвардію до перемоги. Нарешті ряди їх поріділи, гвардійці пов'язали тих, хто лишився живим і гвардія Короля з'єдналася з народом, рвучко зупинивши коней.
Гвардія вишикувалася поряд з Королем, поряд стояли стомлені битвою герцог і граф. Рош під'їхав до Сінгі і однією рукою пересадив її до себе в сідло.
Народ почав скандувати:
- Слава Королю Віку! Слава Королівству! Слава! Слава! Слава!
Король і лицарі притисли своїх коней і самі схилилися в поклоні:
- Дякую! Дякую мій народе! Ми з Вами перемогли! Слава Королівству! – Король вітав натовп, і в повітрі, багатотисячним голосом залунав гімн Королівства.
* * *
0
Коментарі