Лезвие медленно крутишь в руках, Пытаясь забыть свою злобу и страх, Крики и стуки сжигают мосты Словно надежды твои. Ты не забудешь тот ветер в глаза, Как на ладонь упала слеза, Как в один миг все проклял ты, Все твоей жизни мечты… Там, в пустоте… не иди, нет, не иди… Там, в тишине… ты упал на полпути… Там, на краю… ты забыл, о чем мечтал, Ты там навсегда, ты там навсегда, Ты взглянул судьбе в глаза… Мысли как волны сбивают с пути, И больше негде надежду найти, Ты уже...

Читати далі...

О тех, кто былТы был… еще вчера смотрел на небо.И ты мечтал, разглядывая свою тень…И, засыпая… вспоминал своих друзей…До завтра… нет уже не будет день…Пр:О тех, кто был с тобою рядом,И рассекая небо взглядом,Заснул навек, ушел навек…О тех, кого мы не забыли,Кому не место быть в могиле,Кого укрыл весенний снег…/Кого укутал летний зной...И ты мечтал.. о даче среди леса,А прикупил средь ясных желтых звезд.И фото делаешь теперь ты только с небаИ пишешь… нет, не пишешь ничего…Пр.---памяти...

Читати далі...

Чорний колір навколо зими, Та безкраї джерела пітьми, Карі очі з-під лоба блистять, Аж мурашки по шкірі біжать. Крок за кроком та серце не в такт, Чорний ангел чи демон-дивак, Стукіт серця десь у висках, Що приховує радість чи страх… Пр.: Закохатися в сатану /(у пітьму) Вибач, я...

Читати далі...

Ми забули все що пам’ятали, Ми заснули разом із думками, В небі наче журавлі літали, Та забули все що пам’ятали… Ми не хочемо шукати правди, Ми забули про життя своє, Помічаємо ми тільки вади, І приймаєм все що доля шле... Пр.: Ми не бачим, ми не бачим сонця, Ми не бачим, ми не бачим зір, Ми не бачим, ми не бачим неба, Ми не бачим цього до цих пір… Ми забули що ми мали віру, В те що все навколо справжнім є, Ми не хочемо шукати правду, Нам майбутнє щось похмуре шле. Ми...

Читати далі...

Зорі, зорі кличуть нас знову, В танець з вітром, що серед поля, Знов будемо ми кружляти, Знов ми не зможем встояти. Мрії, думи віра й надія Перемелються із чар-зіллям, Босяка по травам і квітам, Все куди веде мене вітер… Пр.: Танець, танець, вічна надія, Місяць, небо, моя-твоя мрія, Крізь простір щиро кружляєм, До неба легко злітаєм… Крізь нічні простори і трави, Легкий вітер з присмаком кави, Шелестить дрібним-дрібним листям, Наче рідних трав чиста пісня. Крізь...

Читати далі...

И опять я по тропинке жизни, Все иду, иду наперекор судьбе. Пробираясь сквозь сомнения и мысли, Иногда лишь вспоминая о тебе. Человек, который дал мне веру в чудо, Дал мне силы и горошинку тепла, И немножечко, немножечко надежды, В то, что я свою судьбу вершу сама. Я срываю листик с золотого клена, Вместе с ветром, что унес тепло, Подчиняясь всем неписаным законам, И пытаясь сохранить его… Поднимая взгляд с бескрайнего пространства, И совсем не повинуясь пустоте, Я иду и не...

Читати далі...

Я сижу у костра, слушаю мгновение, Каждый звук, каждый треск словно чье-то пение. Смотрят звезды с небес, разгоняя тишину, Чтоб костер не погас я ему налью… Ходят зомби вокруг, прячась за деревьями, Нарисую белым круг, чтоб не подошли. Кто-то сонно храпит, разгоняя пустоту, Лишь костер все не спит – я ему налью… Зашуршала трава, кто-то подкрадется, Пропадают слова, зомби мне не нравятся… Только птица взлетит беззаботно в вышину, И костер все горит, я ему налью…

Яскраве світло Одразу в очі, Я задихаюсь, Нічого не хочу. Пісок із вітром Збиває шкіру, Блукаю світом – Шукаю силу. Шукаю сонце, Натхнення, мрії, Безхмарне небо – Мої надії… Десь за морями Я заблукала, Шукала птаха – Тебе шукала. Та десь у горах Знайшла натхнення, В пелюстках квітів Твоє імення. І залишилась Одна-єдина Дорога в небо – Моя картина. Я забуваюсь, Лечу на світло, Я як метелик – Житиму вічно… 13.10.09

Світ чужий, не видно неба, Не видно світла – пустота, Якісь особи ходять поруч, Навколо тихо й темнота. Іду осінньою тропою, Крокуючи кудись вперед, І з неба сиплять все крупою З ще невідомих нам планет… А дощ із сонячним промінням, Танцюючи у тишині, Наповнять душу цим повітрям Десь за лісами, в вишині… 4.09.09

Как хочется обратно на вершины, Как хочется, туда ж рукой подать, Но мы должны спускаться на равнины, И негде больше тучи потоптать. Как хочется увидеть снова скалы, И чувствовать тот ветер, высоту, Дойти, и окунутся в тех озерах, Увидеть неземную красоту. А я, сейчас, на сказочной поляне, И тут костер, сосна над головой, А мы идем в цивилизованные страны, В последний раз, ночуя под луной. И возвышается недалеко горный хребет, Он загрустил, прощаясь с нами снова, Он же...

Читати далі...