Чорний колір навколо зими,
Та безкраї джерела пітьми,
Карі очі з-під лоба блистять,
Аж мурашки по шкірі біжать.

Крок за кроком та серце не в такт,
Чорний ангел чи демон-дивак,
Стукіт серця десь у висках,
Що приховує радість чи страх…

Пр.:
Закохатися в сатану                                   /(у пітьму)
Вибач, я більше не прийду,
Прощавай ти мій рідний рай,
Не прийду, навіть не благай…

Легкий вітер здіймає птахів,
Та у вись розганяє думки,
Чорна постать торкається снів,
Й забирає в незнані віки…

Ми забули все що пам’ятали,
Ми заснули разом із думками,
В небі наче журавлі літали,
Та забули все що пам’ятали…

Ми не хочемо шукати правди,
Ми забули про життя своє,
Помічаємо ми тільки вади,
І приймаєм все що доля шле...

Пр.:
Ми не бачим, ми не бачим сонця,
Ми не бачим, ми не бачим зір,
Ми не бачим, ми не бачим неба,
Ми не бачим цього до цих пір…

Ми забули що ми мали віру,
В те що все навколо справжнім є,
Ми не хочемо шукати правду,
Нам майбутнє щось похмуре шле.

Ми не бачимо уже світанок,
Надвечір’я надихає нас,
Ми як зомбі зустрічаєм ранок,
І вогонь в душі давно погас…

Зорі, зорі кличуть нас знову,
В танець з вітром, що серед поля,
Знов будемо ми кружляти,
Знов ми не зможем встояти.

Мрії, думи віра й надія
Перемелються із чар-зіллям,
Босяка по травам і квітам,
Все куди веде мене вітер…

Пр.:
Танець, танець, вічна надія,
Місяць, небо, моя-твоя мрія,
Крізь простір щиро кружляєм,
До неба легко злітаєм…

Крізь нічні простори і трави,
Легкий вітер з присмаком кави,
Шелестить дрібним-дрібним листям,
Наче рідних трав чиста пісня.

Крізь барвінки та крізь ромашки,
Ледь-ледь чути музику пташки,
Крок за кроком – сходинки в небо,
Піднімаюся я до тебе…

Світ чужий, не видно неба,
Не видно світла – пустота,
Якісь особи ходять поруч,
Навколо тихо й темнота.

Іду осінньою тропою,
Крокуючи кудись вперед,
І з неба сиплять все крупою
З ще невідомих нам планет…

А дощ із сонячним промінням,
Танцюючи у тишині,
Наповнять душу цим повітрям
Десь за лісами, в вишині…
4.09.09