...Бо ми лише жінки. У нас душа криниця...

МУЖЧИНАМ 

Не зірвуться слова, гартовані, як криця, 
І у руці перо не зміниться на спис. 
Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, 
З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! 

І ми їх даємо не у залізнім гимні, 
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. 
Бо швидко прийде день і у завісі димній 
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць. 

Ще сальви не було, не заревли гармати, 
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз 
Все, що дає життя іскристе і багате, 
Мов медоносний сік, збираємо для вас. 

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів! 
Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть — 
Без металевих слів і без зітхань даремних 
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!
                                                                   Олена ТЕЛІГА 

як хочеться вірити, що такі ще бувають...)