люблю

Я люблю відчуття свободи і майже первинної дикості, які мені дарують верхові прогулянки. Я стаю сильна, спокійна і наповнена внутрішньою гармонією. Таке враження, що, ловлячи баланс під час їзди, я знаходжу свій власний душевний баланс.

Я люблю, коли щічку цілує сонце, промінчики якого, заплутавшись у гілках, вже не палючі, а лагідні. Я люблю, коли волосся розвівається не від вітру, а від швидкості. Люблю звук риплячого сідла, запах шкіряної збруї, м’яку напівтемряву конюшні. Люблю, коли коник від нетерплячки б’є копитом чи голосно фиркає в передчутті швидкості. Люблю, як пришвидшується серцебиття від галопу і хочеться кричати від радості і захоплення. Люблю, коли маленькі шерстинки лоскочуть мені пальці, коли коник бере з руки цукерочку, як він притуляє свою велику і мудру голову до моєї руки і заплющує очі.

Люблю справжність і щирість… Він випробовує тебе, а ти випробовуєш себе…