Голосування в номінації "Кращий вірш"

Нарешті закінчився перший етап конкурсу "Україна-це МИ". В номінації "Кращий вірш" надійшло на адресу конкурсу 50 авторських робіт. Компетентне жюрі відібрало з них 10 найкращих і виставляє їх тут для вашого голосування. Уважно прочитайте всі вірші та натисніть в голосуванні відповідний номер роботи. З метою досягнення рівноправності та недопущення тиску авторитетних авторів на починаючих, роботи виставлені без імені автора. Це зрівнює можливості учасників.Тільки ваш смак, вміння відчути прекрасне, порядність та чесність при голосуванні стануть тим інструментом, який дозволить назвати дійсно найкращу роботу і переможця конкурсу. Нагадуємо, що переможець отримує винагороду 1000 грн. Голосування проводиться протягом  9-ти днів, з 15.08 по 23.08. Переможець буде оголошений в День 20-тої річниці Незалежності України  - 24.08.2011р. Протягом нетривалого часу тут з"явлиться голосувалка та 10 віршів-номінантів.

P.S. Категорично забороняється в коментарях до віршів вказувати його автора і закликати проголосувати за ту, чи іншу роботу. Такі коментарі будуть видалятись, а при повторенні порушення автори таких коментарів будуть відправлені в ігнор

№1 На місці храму - вбогий балаган На місці храму – вбогий балаган, Бар і більярд, шашлик, атракціони, І колеться нахабний наркоман, Де прадіди ставали під ікони. Тут цвинтар був, і церква, і хрести. В часи скорботи, втрати і зневіри Поплакати збиралися сюди Старі жінки і браві каноніри. В алеях тихих, в заростях бузку, В оплетених плющами огорожах Спав дід-козак і жінка, за яку Змагалися поети і вельможі. Тут кожна мить мовчала про віки, Вночі блукали привиди невтомні... Хто ж знав, що танцювати, на кістки, Занадяться нащадки безсоромні? Парк Ілліча. Сортир і квітники. В свята – концерти, оргії, змагання. Увечері вульгарні нежінки Сповзаються сюди на полювання. І хоч давно не влада комуняк, Але над цим диявольським сортиром Стоять, живуть, не упадуть ніяк Ні тінь, ні дух гаркавого кумира.

№2 Молитва за Україну

Молюсь за тебе, Україно, Нарешті вільна та єдина, За праці праведних синів, За ледарів і трударів. За влади жадібних мужів – Їм, Боже, совісті б краплину! Бо дурять, бідну, мов дитину, Мою нещасную країну, Та в’яжуть до старого тину, Немов би дійную козу, Та з півночі гнилу лозу В імперських ночвах тягнуть нишком – Хоч сорому їм, Боже, трішки, Бо нашого їм, бач, замало... Якби ж вони той сором мали, То не тягли б, не розкрадали Усе, що бачать на землі. Бо, як в пісочку тім малі Кирпаті дітки у дворі Тендітні пасочки складають, Міцненько грабельки тримають, Гребуть до себе і волають, Мілких цеберок владарі – Так, ледь не взявшись за ножі, Держави владнії мужі Мою Батьківщину деруть, І ділять, І на шмаття рвуть, І продаються тут і там!.. Нехай вкоротить віку вам Господь… Хоч те просити гріх – Забракло б вам земних утіх… Так от в чім мудрість Мойсея, Того Господнього спудея, Що сорок років у пустелі Не будував ні стін, ні стелі, Народ виводивши з холопів, Держави не заклавши доти, Аж як змінилось покоління… Зростай, Зростай, Живе насіння! Зростай, країно молода! Та щоб за вітром не пливла, Свого триматися учись, Й сліпій жадобі не корись! Бо ті лиш України діти, Що вільними зростуть, зуміти Могли б ошукану й убогу Звести на ноги. Хай плине час – Я вірю, вірю, Що, як птахи летять у вирій І повертаються потому, Знайшовши вірний шлях додому – Так на землі моїй святій Минуть негода й буревій, Минуть невігластво й жебрацтво, І храм просвіти та багатства Зведуть долоні молодії! Лише тоді, Лише тоді я Скажу: не зникли задарма Оті рядки, Оті слова, Що гнівом краяли папір, А часом віщували мир: Все недарма. Той мир прийшов Слідами наших підошов.

№3 Моїй Україні

Вставай! Прокидайся!

 Народе Вкраїнський.

 Вставай і шикуйся в ряди.

 Під марш бойовий,

 Під козацькую пісню

 У бій за свободу іди!

 Ми ж люди з Тобою,

 Геройської вдачі,

 Прадавнього роду сини.

 Вставаймо до бою

 Із серцем гарячим,

 Щоб Україну звільнить!

 Нам східного брата,

 Ніколи не треба –

 Від нього ми вмились слізьми.

 Ми хочемо жити

 Під сонячним небом

 Вільними завжди людьми.

  Бо скільки вже можна,

 Щоб кров з нас червону

 Зайди чужії пили.

 Щоб знов у кайданах,

 В пилу придорожнім

 Нас знов у «гулаги» вели.

 Ми ж можемо браття

 Віддати свій голос,

 За достойних, щоб в бій повели.

 Щоб наше багаття

 І хлібний наш колос,

 Найкращими в світі були.

 Вставай! Піднімайся!

 З колін Україна –

 Нова уже Ера гряде.

 Щоб Ти була вільна,

 Щоб Ти жила вічно

 За тебе у бій ми підем.

№4 Незалежність

 Бокал хорошого заморського вина

Я підніму за Незалежність України,

Та не спішитиму, не питиму до дна -

Нехай до Краю моя думка лине.

 Ковток за тих, хто волю здобував, 

Із різношерстною воюючи чумою,

Й на полі битви голову поклав,

Щоб святкували нині ми в спокою.

 Ковток за тих, хто нас чекає там,

За їх терпіння, віру і надію.

Коханим наша вдячність і батькам:

За їх молитвами ми скруту одолієм.

 Згадаєм тих, що до керма прийшли,

З чиєї ласки в чужині блукаєм.

За тих, що Край "до ручки" довели...

Ми чергу цю, напевно, пропускаєм.

 .А третій раз, звичайно, за любов,  Щоб ми додому швидше ся вертали,

 Щоб Україна розцвітала знов

 І ворогів навіки поконала!

№6 Україна

Чи може Ти  Мати моя,

 Сестра, чи можливо Дитина?..

 Ти моя найрідніша сім’я –

 Моя дорога Україно.

 Для Тебе живу і творю,

 І зрадить Тебе – не посмію.

 Тебе возвеличену людям дарую

 По другому я просто вмію.

 Надіюсь, що десь у віках, – 

 Як душа вже у Всесвіті буде,

 Україну мою в мозолистих руках

 Колихатимуть інші вже люди.

 І  мова  моя  чарівна   

 Залишиться завжди у світі,

 Україна назавжди буде жива

 І будуть народжені  діти.

  Тоді я душею прилину з небес,

 В мене серце боліти не стане,

 Відбудеться знов

    життєдайний процес –

 Я знову людиною стану

  Слів бракує, біль уже тупий,

 Щоб тобі найпотаємніше сказати 

 Про любов свою,ненависть і про гнів.

 Б’ються все сини твої чубаті, 

 Коники замінюють коней. 

 Замість ворога панове депутати 

 На майдан зіштовхують людей. 

 Ну а ті осліпли і оглухли, 

 Стали схожі на німих мерців. 

 Депутатські морди аж опухли 

 В битві за посади і стільці. 

 Озирніться, може, ще не пізно: 

 На полях Вкраїни в синій млі 

 Соняхи довірливі голівки 

 Хилять все ж до рідної землі. 

 Тут, в природі, в ній немає злості, 

 Скільки ще залишилось добра. 

 На долоню голову поклавши, 

 Спів пташини прослуховує гора

 Над землею, на хресті розп’ятій, 

 Низько пролітають журавлі. 

 Ящірок визбирують хлоп’ята 

 В соковитій і хрумкій траві. 

 А панове депутати б’ються, 

 Аж чуби летять, мокріє лоб. 

 А якщо ще діти схаменуться?

А якщо отямляться? Якщо…

 Скажи мені лиш слово! 

 Лиш одне.

 Нехай у нім шепоче тихо вітер,

 Скажи мені про те, 

 Що все мине – 

 Де попіл був,

 Там забуяють квіти.

 Ти йшла до мене крізь імлу віків,

 На згарищі схололім воскресала, 

 І піснею в мільйони голосів

 Над мороком світанок віщувала.

 Тож говори!

 За музикою слів 

 До серця лине довгожданий спокій, - 

 І вже я бачу, ніби шлях широкий

 У сутінках змарнілих заяснів – 

 Додому шлях!

До кришталю джерел,

 Куди летить із вирію лелека,

 Куди з-під хмар спускається орел,

 Та сивий мандрівник іде здалека.

 Звучи, Моя тривого і печаль,

Моя найбільша на цім світі гордість,

 Моя ти мово! Лийся, вигравай,

 Почуйте всі – моя земля говорить!

 ГоворитьтЗ глибини своїх століть,

І лине з давнини за словом слово – 

 Хай шлях ясний під кроками бринить,

 Хай б’є живильний ключ моєї мови!