Просто сказати "дякую,Господи"....

Вчора прочитала цікаву притчу про небесну канцелярію, де в офісі було повно відділів з багатьма ангелами. лише у відділі подяки був один ангел. Як часто ми говоримо дякую за те,що маємо. За звичай люди лише скаржаться та просять. Дякують мало. Я сама це зрозуміла вчора, коли малий бігав під ногами.Я йому кажу: не гасай. А він мені каже задоволено: я вмію бігати. І це справді добре, що він вміє бігати, що не прикутий до івізка, бо як би я хотіла у тому випадку щоб він бігав. І це привід подякувати. Коли люди сплачують налоги, у них є привід дякувати за роботу. Коли ми робимо ремонт, то можемо дякувати, що є за що і де. Коли я скаржуся що в нас старий дім, а я хочу новий, чоловік мені каже: добре, що є свій, що не на зьомній квартирі чи під небом. Добре що у мене є де розриватись на шматки, ціле літо працюючи - великий сад і город. Так, город вельми був запущений, до нього кілька років ніхто не дивився, доки ми його не купили. Ми вклали багато праці в нього, зате він родючий. Якби не город, що ми їли усю зиму? Якби не садок, ми б не запезпечили себе соком на всю зиму, не зробили б стільки заготовок. Привід дякувати благодійно впливає на людину, вона перестає скаржитись, дух неробства та смутку залишає її, вона не так підлягає впливу стрессів, вона не ризукує назбирати десяток хвороб. Навіть Апостол Павел говорить: за все дякуйте, бо така воля про вас Божа у Христі Ісусі.