Танцюй, критикантка, ТАНЦЮЙ.

Те що моя ніч була, такою короткою , що можна лінійкою зміряти, якимось чином не вплинуло на мій настрій. Ні, я була кисла   як обличчя моїх сусідів , але пару слів з чоловіком і вдалі треки Рея Чарльза , прям пробудили в мені Чапкіса)) І я відкрила для себе танцювальний талант моєї кицьки Кітани, не скажу , що вона в захваті, але ті два танці вартували тих подряпин, що вона мені залишила) все-таки ніч самокатування принесла свої плоди і парочку непоганих думок в мою голову. Наприклад те, що ми всі колись помремо. І це факт, і себе потрібно морально готувати до цього. Проблеми потрібно вирішувати по мірі їх надходження, і що вони завжди були ,є і будуть.  І я знову хочу писати)) я так давно не римувала..мої рими, мої любі рими. Давно не слухала музику Фіолета) Не знайомилась з новими людьми, не була в церкві..І всі мої проблеми я можу вирішити. Не потрібно боятись майбутнього, це просто безглудо,  його не існує...є тільки зараз і тільки тут, ось тут я повинна варити свою кашу))