Максім (РозаВетров)

Наступивши на ногу в маршрутці (звичайно випадково) можна зав’язати розмову з красенем…і довести його до зацікавленості. Посміхнувшись на лекції чи семінарі, підморгнувши – тим самим показуючи симпатію до голубоокого блондина. Звичайна вечірка у друзів, які звичайно попередньо «засватали» вас) Насправді варіацій незлічима кількість. Я ж можу відверто зупинити людину посеред вулиці і висловити свою зацікавленість, чи ж просто симпатію. Можу лукаво посміхатись та вдавати свою увагу до «засватаного» кандидата) при цьому червоніючи за кожну свою фразу. Але сьогодні не про це. П’ятниця завжди була особливим днем, адже саме в цей день Венера заключила договір з Вищими силами. І я портувалась на Землю. Щоп’ятниці мій енергобаланс суттєво порушується, адреналіну хоч відгрібай лопатою, ну де там дюраселькам до мене :))) Так от. Зазвичай на роботі в п’ятницю відбувається найбільше казусів, різних непередбачуваних випадків, ну і найосновніше гульбанок. Ця п’ятниця – нічим не відрізнялась. Ввечері з Бантиком пішли в brocard купувати парфуми. Мені страшенно хотілось також щось купити, але на картці ні купійочки не було. Бухгалтерія якраз обіцяла, що банки от-от нарахують кошти. Пішли перевіряти. Банкомат був не пустим. Там я і знайшла «Розу вітрів»; картка не те, що була в банкоматі, вона навіть не була вилогіненою :) Ех, можна було мішками грошиків нагребти. Але тоді до цього не додумалась, на той момент найгеніальнішою виявилась думка написати записочку з номером мобільного. А на картці мого рахунку коштів так і не було :((((( Ще довго і багато ми ходили по магазинам. Так нічого і не купили. В brocard(і) не було в наявності парфумів для Бантика, і блиску №327 від Dior теж не було. І йой, але тіні, які я хотіла купити – були..і що ж то таке?! в мене ж нема грошей…везуча.) Менше з тим. Повернулись в офіс. Думаю, треба не губити шанс познайомитись персонажем на ім’я Максім (так написано на картці). Загуглила «Розу вітрів», виявляється офіс в них в Києві, а у нас лише представники. А ще, цікаво, що Максим не вперше губить картку) Записала номер мобільного, задзвонила, домовились що за 20 хв. він буде під офісом – маякне, ну і т.д. Хі. Так от – найцікавіше, що на картці була його фота – нашим дівкам спудобався :) Спочатку по черзі, а потім і усьому офісу я пояснювала, що то за картка і звідки вона у мене. Ми вже почали сміятись, я казала: «Ходіть сюди, щоб потім усім окремо не розказувала як ми познайомились з моїм чоловіком)))». Він прийшов. Ми з Бантіком спустились і шото не дуже зраділи. Вживу він був якийсь не такий, та й ми чекали від нього коньячку, а він приніс лише коробочку цукерок. Ех Максім – знала б – вигребла всі твої грошики і купила б тіні))) Потішила одна фраза, яку очікувала почути: «Я думав таких людей вже не буває»…хі) Вечірні посиденьки дівок, тепер все частіше під назвою «дєвішнік» затянулись. Ми вмудрились накуритись кальяном, переглянути чудну комедію «Гола правда» а потім, о ужас(!!!) когось прорвало на розмову (чи швидше суперечку) ніпрощо…..аж до 4 ранку. Мені або курити не можна, або як кажуть дівчата треба хорошого…«постільного режиму»! Та ну все! В мене неділька – валяшкаюсь в ліжку – дивлюсь психоприпадочного, мого любимого, великого діагностика Хауса :) П.С. щоб не викреслювати суботу – вона не вдалась, але я як завжди переживу, бо мій оптимізм – всетаки діагноз! П.П.С.вона мені снилась, я скучила… і знову відчуваю себе потворою. Так як я вчинила хороші люди не роблять. Я дуже її люблю, хоча ніколи їй про це не кажу, і вже не скажу. Боже бережи її та її мрію.. мені соромно, але в силу своєї слабкості усе, що можу робити -я за тебе молитимусь.