Український Легіон

З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів

Legion Ukraiski Український Легіон.... Роман Сушко став на чолі Українського Легіону Roman Suszko, stan na czele Legionu Ukraiskiego

http://pl.wikipedia.org/w/index.php?title=Plik:Sushko.jpg&filetimestamp=20080310205241 Український Легіон (німецькою. Ukrainische Legion, криптонім. "Berg-Bauern Hilfe", BBH [1] – українська військова формація, власна назва - Військовий Підрозділ Націоналістів, у літературі за темою часто уживана назва Легіон Сушка [2], створений, організований та екіпірований внаслідок порозуміння Організації Українських Націоналістів з Абвером, який у часі агресії Німеччини та СССР на Польщу діяв на боці III Рейху. За німецькими планами, Легіон мав бути задіяний до підтримки антипольської диверсії в Східній Малопольщі. Проте, цей план був відкинутий в останній днях серпня 1939 р., а сам Легіон переведений до допоміжної служби. У зв’язку з цим не брав участь в боях. Зміст допису 1 Створення і організація Легіону 2 Вишкіл та бойовий шлях 3 Додатки 4 Бібліографія Створення і організація Легіону Ервін Лахоузен, відповідальний за формування Українського Легіону

http://pl.wikipedia.org/w/index.php?title=Plik:Erwin-Lahousen.jpg&filetimestamp=20050523094946 По упадку Карпацької України частина січовиків спромоглася уникнути угорського неволі за кордоном. ОУН з німецькою допомогою створила для частини з них табір в Братиславі. Друга частина направлена була у вишкільний табір в Альпах, а інших розміщено в таборах на території Австрії, та побіля Ганноверу. Частка жолнежів Карпацької Січі знайшла сховок і працю в Бруншвіку, та побіля Брна, а частка в демитарізованих таборах праці в горах Гарця та на Опольщизні. Німецька влада також видала дозвіл на створення українського військового батальйону, що вишколювався в околицях Берліна. По встановленню контактів між ОУН (Андрій Мельник) та Абвером (адмірал Вільгельм Канарис), у червні 1939 р. визріло рішення про формування підрозділу. Він мав лічити 250 жолнежів, й отримав кодову назву Bergbauern-Hilfe (BBH). За формування підрозділу відповідав найблищий співпрацівник Канариса – полковник Вільгельм Лахоузен. На чолі Українського Легіону став Роман Сушко, політичну опіку над підрозділом здійснював доктор Ярослав Барановський, а перед Верховним Командуванням Вермахту (OKW) та міністром закордонних справ підрозділ репрезентував полковник Ріко Ярий [3]. Вишкіл відділів Легіону закінчено було 21 серпня 1939 року. Організація Українських Націоналістів, яка здійснювала політичне керування Легіоном, хотіла його подальшої розбудови, що підтримував Абвер [4], але, цьому противилось Головнокомандування Вермахту. Остаточне призначення Легіону було вирішено на конференції в Єловій 12 вересня 1939 року. Вишкіл жолнежів й офіцерів Легіону відбувався початкове в місцевості Saubersdorf (близько 12 км на південний захід від Wiener Neustadt) в Австрії, а затим й в німецьких військових осередках м. і. в Нисі та Вроцлаві на Шльонську, та в Баварії на полігону над озером Chiem - See[3]. У склад Легіону входили два батальйони (курені): під командуванням Івана Карачевського та Євгена Готовича. Волонтери до Легіону походили з організованих Німцями українських батальйонів праці, де купчились колишні січовики з Карпато-України, які по упадку цієї держави дістались в румунську та угорську неволю, та з українських емігрантів, польських громадян з східної Малопольщі, що мешкали в Німеччині. Початкове вони були вдягнені в мундири гвардії канцлера Австрії Курта Шушнінга. 1-й батальйон (курінь) мав на озброєні 47 карабінів, 3 станкові кулемети, 56 револьверів калібру 9 мм, по дві гранати на жолнежа, та 6 автоматів. Озброєння 2-го батальйону було найвірогідне подібне з тим, бо у складі цього підрозділу діяв спеціальний відділ, призначений для диверсій, члени якого були озброєні сучасними ручними кулеметами MP 38 та чотирма ручними гранатами [3]. Перед початком німецько-польської війни вони отримали умундирування Вермахту [5], яке було позбавлене усіляких ознак та перефарбоване у темно-зелений колір.

Вишкіл та бойовий шлях

На вишкіл до підрозділу додані були курсанти юнацької школи. Вишкіл закінчився 21 серпня 1939 р. формуванням Легіону у складу двох батальйонів (куренів) лічбою 300 осіб. Підрозділ залишився під наглядом майора Дехмеля. З моменту початку війни плановано було довірити Легіонові спеціальні дії – перекинути його через Словакію на українські терени, де мала бути база для творення партизанських підрозділів. Українці рахували, що у евентуальному повстанні могло взяти участь близько 1300 офіцерів та 12 000 жолнежів.

Однак, німецька влада не вповні визначилась, що з робити з підрозділом. 18 серпня майор Штольтц передав наказ бойової готовності. 23 серпня 1939 р. Німці підписали порозуміння з СССР, у зв’язку з чим Провід Українських Націоналістів наказав крайовому керівництву ОУН заборону підняття повстання. У тої саме день мало місце рішення Німеччини про невикористання українських підрозділів у планованій війні, а 1 вересні 1939 р. виданий наказ про переведення підрозділу до допоміжної служби.

З 9 вересня 1939 р. Український Легіон участував в німецькій інвазії в Польщі, входячи до складу 14-ї німецької Армії генерала Вільгельма Листа, стаційонував в Меджиборцях в Словакії. Звідтіля разом зі 2-ю словацькою Піхотною Дивізією "kultty" [6] рушив на Балігрод.

Маршем в німецьких тилах, через Санок, Лесько, Устшики Дольні та Самбір, частина Легіону дійшла до Комами, де отримала наказ негайної зупинки. Після заняття Львова Червоною Армією, Легіон був виведений до Кросна, а затим, до Закопане, де була розташована українська поліційна школа під назвою «Українська Вишкільна Сотня”, організована керівництвом ОУН під командуванням німецького офіцера майора Вільгельма Крюгера. Інший підрозділ Легіону пішов у південному напрямку в район Стрия [8]. Легіон здійснив кільки нападів на польські залоги та невеликі підрозділи Війська Польського. За офіціальними рапортами легіон здобув: 7 гармат, 80 легких кулеметів, 3000 карабінів, 14800 гранатів, та 54 механічні транспортні засоби [9] . Повністю Легіон був розформований після агресії СССР на Польщу, коли з’ясувалось, що СССР виконував свої зобов’язання стосовно III Рейху, що вони виникали з пакту Риббентропа-Молотова. Члени Легіону влились затим в шереги Werkschutzu – парамилітарної промислової стражі, яка пильнувала заняті Німцям заклади в Скаржиску, Стальовій Волі та Стараховицях. Позосталі легіоністи пішли до підрозділів Bahnschutzu – залізничної стражі, та німецької допоміжної поліції Hilfspolizei[10]. Між іншим, в 1941 році члени Легіону увійшли з іншими до складу двох українських батальйонів: "Nachtigall" i "Roland", під загальною назвою Дружини Українських Націоналістів. Вони участували в початковій фазі нападу Німеччини на СССР [11]. Додатки "The code name of the Ukrainian operation was "Berg-Bauern-Hilfe" [en. Hill Farmers Relief]. "Arrangements for the organization of a Ukrainian revolt," wrote Lahousen, "will be made pursuant to instructions from Abwehr II by the II representative at Abwehrstelle VIII (Breslau). This will necessitate close co-operation with the Ukrainian Military Staff" [w:] Heinz Hhne. Canaris. 1979. ISBN 0-385-08777-2. str. 338 M. mige, Ukrainsk legin Romana Suka. tok zo Slovenska na Posko (1939), w: Slovenska Republik 1939 – 1945 oami mladch historikov, t. I, Bansk Bystrica 2006, s. 285; "Ukraicy nazwali go imieniem Bandery." [w:] Wodzimierz Bonusiak. Kto zabi profesorw lwowskich? ISBN 83-03-02876-6. 1989. str. 27 3,0 3,1 3,2 A. Boljanovs'kyj, Ukrains'ki vijs'kovi formuvannja v zbrojnych sylach nimeyny (1939 - 1945), L'vivskij Nacional'nyj Universytet im. Ivana Franka (2003);M. mige, Ukrainsk legin Romana Suka. tok zo Slovenska na Posko (1939), w: Slovenska Republik 1939 – 1945 oami mladch historikov, t. I, Bansk Bystrica 2006, Jan Gajewski. Canaris. 1981 str. 153 "12 000 Mann, zum Kampf an der Seite der Wehrmacht aufstellen und zugleich einen Aufstand in Galizien inszenieren. Deckname des ukrainischen Unternehmens -"Berg-Bauern-Hilfe". "Die Vorbereitungen zur Organisation eines ukrainischen Auf Standes". [w:] Heinz Hhne. Canaris: Patriot im Zwielicht. Bertelsmannn 1976. s. 323. ( "польсько-словацький кордон перейшли словацькі підрозділв та український легіон полковника Романа Сушка (у складі двох батальйонів піхоти, лічбою кількасот членів Організації Українських Націоналісті – ОУН» Анджей Кшиштоф Кунерт. Річпосполита воююча. 1993 с. 42. – ) Granic polsko-sowack przekraczaj oddziay sowackie oraz legion ukraiski pk. Romana Suszki (zoony z dwch batalionw piechoty, liczcy kilkuset czonkw Organizacji Ukraiskich Nacjonalistw - OUN" Andrzej Krzysztof Kunert. Rzeczpospolita walczca. 1993 str. 42. ( "Однак, “Легіон” не спромігся увійти до Львова, бо ж його випередила Червона Арміфя, яка 17 вересня […][в:] «Шльонські історичні студія”. 1975. Т.I., с. 64) Jednak „legion" nie zdy wej do Lwowa, gdy uprzedzia go Armia Czerwona, ktra 17 wrzenia [...] [w:] "lskie studia historyczne. 1975. T. I., str. 64 (Роман Висоцький – «Організація Українських Націоналістів в Польщі в 1929-1939 роках”, Люблін 2003 , с. 355; Ґ.Мотика, Українська партизанка 1942-1960. Діяльність Організації Українських Націоналістів та Української Повстанчої Армії, Варшава 2006, с. 70) Roman Wysocki - "Organizacja Ukraiskich Nacjonalistw w Polsce w latach 1929-1939", Lublin 2003,s. 355; G. Motyka, Ukraiska partyzantka 1942-1960. Dziaalno Organizacji Ukraiskich Nacjonalistw i Ukraiskiej Powstaczej Armii, Warszawa 2006, s. 70 A. Boljanovs'kyj, Ukrains'ki vijs'kovi formuvannja v zbrojnych sylach nimeyny (1939 - 1945), L'vivskij Nacional'nyj Universytet im. Ivana Franka (2003), s. 37, M. Patelski, Udzia Legionu Ukraiskiego w agresji na Polsk, (w:) Wrzesie - padziernik 1989 rok. Dwufrontowa wojna Polska, pod red. A. Wonego i B. Kubis, Opole 2009, s. 82 A. Boljanovs'kyj, Ukrains'ki vijs'kovi formuvannja v zbrojnych sylach nimeyny (1939 - 1945), L'vivskij Nacional'nyj Universytet im. Ivana Franka (2003 («З хвилею агресіє на Совіцький Союз “Український Легіон”, у складі спеціальної дивізії «Бранденбург” […]. [в] Мечислав Юхневич. Поляки в совіцькому підпільному і партизанському русі, 1941-1944. Воєнно-історичний Інститут. 1973 с. 18) "Z chwil agresji na Zwizek Radziecki „Legion Ukraiski", w skadzie dywizji specjalnej „Brandenburg" [...]. [w:] Mieczysaw Juchniewicz. Polacy w radzieckim ruchu podziemnym i partyzanckim, 1941-1944. Wojskowy Instytut Historyczny, Wojskowy Instytut Historyczny. 1973 str. 18 Бібліографія Роман Висоцький – «Організація Українських Націоналістів Польщі в 1929-1939 роках”, Люблін 2003, ISBN 83-227-2101-3.

Джерело: 06.03.2012.

http://pl.wikipedia.org/wiki/Legion_Ukraiński (з польської мови переклав: А. Грабовський,) 30.04.2012.; Дебальцеве За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор. При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело. Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає за фактичні помилки, яких вони припустились. Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.

Zaremba

Український Легіон

Останні статті

Коментарі