хочу сюди!
 

Анна

50 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Детские слезы.

Слеза.

Как-то тихо, без слов и стыда
Без обид и скрываемой боли,
Без обмана зловещего сна,
Без лишения призрачной воли,
Пробегает она по щеке
И вокруг никого не боится,
Оказавшись на белой руке,
Ей не страшно опять раствориться.
И чиста, будто горный родник.
В ней нет примеси лживого слова.
И запас ее бед невелик,
Чтобы душу поранить ей снова.
Просто ей захотелось тепла
Её щек, а возможно и тела
Она знает, что знает она
И поэтому выйти посмела.

                                  (Юлькица)


 

1

Коментарі

Гість: Snape

113.12.09, 08:59

Красиво. Хороший литературный стиль

    Гість: Оревуар

    213.12.09, 09:42

    Гарно розкрита ця тема.
    Як би хотілось, щоб дитяча сльоза не з'являлась через проблеми та непорозуміння дорослих, батьків. "Батько і мати, у долі дитячій Треба щоб кривди між них не було...", співається у відомій пісні. Ще поки людинка порине у свої непорозуміння дорослого життя, від власних, її потрібно оберігати...
    Людське щастя, як та жарптиця, але у дитячому віці, ми батьки його можемо дарувати дитині.
    Дякую за замітку

      313.12.09, 11:39

      Как много важного в простом.

        413.12.09, 13:04

        Самые горькие, самые светлые, самыесладкие - слезы из детства! Но фотография грустная, ничего в мире не стоит детской слезинки

          513.12.09, 18:39