Майже шкільна тема

Майже шкільна тема

 Вересень 2013 року. Перший в новому навчальному році урок з екології в 11 - Б класі.. Хлопці і дівчата ще не оговтались від вчорашнього першого дзвоника: уваги до них, привітань. Гордість переповнює їх , бо вони тепер найстарші в школі. Та і всі літні події ще не обговорили в деталях.

Але роботу виконують з усвідомленням неминучої необхідності. Перед закінченням уроку, як завжди, запитую:  « Що не зрозуміли? Які є запитання?» І тут учень, який здебільшого любить поговорити про проблеми виробництва сметани і масла на заводі, де працює його батько, запитує:  « А Вас хлопець є?» Від несподіванки відповідаю: «Є» (Тут потрібно уточнити, що термінами «хлопець», « дівчина»  наші учні часто позначають інтервал віку від 12 до 120. І звучать ці терміни по- різному - від самостверджуючого самовдоволення до гротескної іронії. Причому, варіанти стосунків проходять окремою графою – як додаток) Я  наївно вважаю, що питання вичерпане. Але звучить нове запитання:  «А він з Вами живе?» Автоматично говорю: «Ні»  З острахом думаю про всі можливі  продовження запитання, яке прозвучало.

І тут – дзвінок. А дзвінок з уроку – святе. Навіть, приземлення інопланетян біля класної дошки не завадило б учням відповісти на моє: « До побачення» і вийти з класу.

Продовження мене чекало після уроків. В кабінет прийшли троє дівчат з цього класу з безвинним проханням нагадати їм адресу мого блогу для учнів, бо дошку швидко чергові витерли. Записали. І тут звучить: «Яка класна фотка! Це – Ваш хлопець?» На вікні в  препараторській – фотографія репродукції картини Врубеля  «Демон в пустелі». Пояснюю. Розмова на цьому не закінчується і переходить в тему розвідки, в яку їх відправив клас. Коротко – основне:

-          Ваш хлопець красивий?

-          Не мала ще змоги детально роздивитись.

-          А він схожий на того, який  - на фотці?

-          Не зовсім, але, якщо точно, я і не порівнювала.

-          А він – розумний?

-          Думаю – так. Якщо до нього звертаюся, то дає розумні поради. Взагалі все те, що він говорить, має сенс.

-       А що він Вам говорить про те, що пишете на блозі?

-      Нічого. По - моєму, він  ніколи не читав   те, що я написала. і , взагалі, не знає про існування цього блога. Але багато з того, що написане, з"явилось завдяки йому.

-     А Ви часто з ним бачитесь?

-     Рідко:   раз в три - чотири місяці.

-      Він десь працює?

-     Він багато працює.

      Мої співбесідниці явно були розчаровані відповідями. Але до мене найдосконаліший  "детектор брехні" не мав би претензій.

P.S.Слава Богу за те, що не запитали: " А чи хотіли б Ви бачити його щодня?" Бо, говорячи і дала правду, мусила б відповісти:"Так" Але лише Бог знає за ту інформацію, яку вони назбирали до проведення глобальної розвідки.