Будні чекіста.

Попереджаю відразу це не моє. Але прочитавши, реготав довго.

 

Тато розповів. Був він в молодості фельдшером, деякий час працював на швидкій допомозі в психіатричній бригаді. Якось поступив виклик - у пенсіонера-чекіста загострення шизи з параноєю. А цього дідуся в місті знали: не одноразово,  він незважаючи на літній вік, зі своїм джіу-джитсу наряд ментів рядком складав, коли по його душу являлися. Його по життю двома бригадами забирали - психіатри для нього власне, і протишокова бригада - ментів відкачувати. А тут менти зайняті - сталося щось. Ну тато запропонував зіграти на бойовому досвіді старого бійця невидимого фронту.

Сходив на главпочтамт, випросив коричневий конверт, попросив, щоб на стрічці для телеграм віддрукували "Ви повинні терміново зявитися в управління". і тд. Сургучем запечатав, 20 копійок гербом відтиснув, весь антураж. Приїхав, халат зняв. Відкриває донька чи невістка :
"Тато закрився, нікого не пускає".
"Спробую його ввічливо...".
Стукається в двері.
"Миколо Матвійовичу"?
"Так"
"Вам пакет"
"Звідки"?
"Ну що за безглузді питання. Поставте підпис, число і час".
Двері відкриваються, рука забирає конверт, через хвилину повертає, підписаний ЧОРНИЛОМ (ПЕРОМ) :ПРІЗВИЩЕ, ІМ'Я, ПО БАТЬКОВІ, ПІДПИС, ДАТА, ЧАС.
Тато: "Машина чекає Вас біля під'їзду".
Той вийшов в шкірянці у костюмі-трійці, у білій сорочці, причесаний, надушений, з текою.
"Чому швидка допомога"?
"А Ви хотіли чорний лімузин з блималкою"?
"Молодець, чекіст, міркуєш".
Словом, поки дід зміркував, що як, його вже прикрутили до сидіння. А той захоплювався як його професійно узяли.
Тато потім вдячність отримав від начальства за професіоналізм і винахідливість.

від користувача Виктор Колмагоров