Забудькуватий

Прочитав в газеті, тому пишу від жіночого імені.

Відмічали ми на роботі Новий рік, що настає. Як і належить, випили за свято, що наближається, потім ще, ще і т.д. Загалом, банкет вдався на славу. Увесь вечір навколо мене крутився мій колега - назвемо його Сашею. І ось глибока ніч. Ми, абсолютно "відмічені", великим натовпом вивалюємо на вулицю і, насилу тримаючись на ногах, маємо намір ловити машини, щоб роз'їхатися по домах. Саша акуратно підтримуючи мене за руку, щоб я не звалилася на слизькій дорозі, нахиляється до мене і з придихом видає:

-А поїхали до мене - продовжимо вечерю в інтимній обстановці!

Я на півхвилини замислююся: їхати чи ні. І тут до мене доходить: а куди він дружину подіне?

-Саша, - заявляю я йому. - Але ти ж одружений!

Він в жаху підстрибує, шарахається від мене, робить величезні очі і, схопившись за голову, видає:

-А-а-а, я і забув!

Через секунду я вже лежала в снігу - але не від випитого алкоголю, а від сміху. Мене, до речі досі цікавить: а що б він сказав дружині, якби я тоді до нього поїхала?

від користувача Вячеслав Залунин