Тебе нема...

Здавалось, кава несолодка зовсім...
А за вікном продовжувалась осінь
Точніше не приходила зима.
Здавалось, що із нами обома
Щось трапилось...
А може, то лиш здогад.
Хотілося б відчути
Зараз погляд,
Але тебе поряд нема. Наступить завтра.
І може, ці слова забути варто
Бо зміниться усе.
Будем разом
Ділити час
Лиш дотиком долоні.
А зараз є холодне підвіконня...
І ти.
Десь за заплаканим вікном.

А поряд,
У думках
Є сотня слів.
Які не сказані...
Такими і лишаться.
Це факт.
Зима ховається у сірості дощів
Напевне, їй також не вистачає щастя.