Асфальтове місто...

Асфальтове місто
З бетонних сердець
Рухомих істот,
Що зрубали коріння
Природи життя,
Залишивши собі,
Лиш уміння робити роботу
Й терпіння...

Керовані рухи їх-
Хаос- система,
Завжди лиш дотична
До Суті,
Але - проміжна,
Між Небом і Брудом
Горінням і Тлінням
Живою водою
І пляшкою дна

Не власним теплом
А лише сподіванням
Залишити в холоді
Поруч когось
Й холоне в моїй голові
Запитання,
"Чи в Світ цей проникло
Звірячеє щось?!"

Але ж це Люди,
Люди всюди,
Так,
Просто ідуть
Туди- сюди...
Люди, люди
Люди всюди
Та...
Кожен лиш сам 
В собі, й собі...