Свирид Опанасович

Сільська аналітіка, як передова наука сучасності, допускає разні форми наукового осмислення інформації, не обмежуючись лише гегелівською триадою теза - антитеза - синтез. Іногда полєзно повернуть все наоборот і проізвесті отсчет от обратного. Ілі примінить другі способи з багатого метологічного арсєнала, який стоіть на службі в сільської аналітіки.

Попробуєм поставить науковий експеримент і для цього берьом слєдующий набор інформації:

- туманна історія з конвоєм білих камазів.
- громко проанонсований ялтинський спіч Хуйла, який, однако, зійшов на циганський пшик, бо нічого доленосного він не сказав, хотя і войни не об'явив. Признав лише, шо Донецьк і Луганськ - то Україна, но там кривавий хаос і Росіє предпрвме срочні усілія для прекращенія кровопролітія.
- странна історія з руськой бронєколоной, яку зафіксірував британський журналіст і часть якої, по словам Пороха, вчора вночі унічтожила українська артілєрія.
- факт пересєченія колоною кордону подтвердив товаріщ Расмуссен із НАТО.
- товаріщ Порох переговорив з рядом мірових лідєров, які признали, шо такі да, колона була, Порох - молодець, а Хуйло - хуйло.
- істєрічні воплі Москви, шо ніякої колони на території України нема, Порох пиздить.

Як аналізірувать подобний набор, шоб в ітоге ми получили реалістичну картіну проісходящого?

Попробуєм зробити те, що ми ніколи не робили - повірим на хвильку заяві міністерства оборони Хуйлостана, що ніякої колони насправді не було. От не було її і всьо. І Порох таки пиздить.

Шо тагда?

Тагда получаєцця, шо Порох у зговорі з міровими лідєрами осуществляє проти Хуйла масштабну провокацію. Возможно, план етой провокації придумав даже не Порох - світлих голів серед советніків Обами і других мірових лідєрів хватає. Є кому придумати, є кому спланірувати і скоординувати усілія всіх ігроков етой операції. Но ето несущественні деталі, главне мірові лідєри дєйствують напрочуд скоординовано.

Єслі Хуйло позволяє собі бавитися в провокації з білим "гуманітарним конвоєм", то чому б не допустить, шо Запад рішив боротися з Хуйлом його же оружієм. Хуйло любить всякі кгбістські мульки і наївно полагає, шо він єдінственний в світі мастєр тайних операцій? Отлічно, каже Запад, щас ми тебе, Хуйло, трошки потроллим. Снімай штани і ставай рака. Ілі попробуй доказати, шо твоєі тєхніки в Україні нема.

Дід постоянно моніторить мірові ЗМі на доступних йому язиках і обращає вніманіє, шо історія з білим конвоєм та особенно з бронетехнікою получила в світі неожиданно широке освещеніє. Дідові френди, які живуть по всьому світу, сообщають діду, шо ця тема набула серйозного розголосу і в їхніх країнах. Зокрема в Італії і у Франції. Складуєцця враження, шо общественне мнєніє цих країн морально готують до якихось безпрецедентно жорстких санкцій проти Хуйлостана.

Одновременно Рада ЄС виступила сьогодні з жорсткою заявою, в якій говориться про готовність застосувати до Хуйлостана нові санкції, бо Хуйло не унімаєцця.

Все разом може означати лише одне - Хуйло Западу окончатєльно остогид. В ялтинській речі Хуйло должен був сказать чотко і внятно, шо война на сході України прекращається, всьо парні - по домам. Він це ніби і сказав, но якто без огонька і мляво. Ще й нагородив кучу дурниць про які його ніхто не питав. Запад остался поведєнієм Хуйла нєдоволєн, бо той не виполняє условій ігри. Йому ж після малазійського Боїнга було ясно сказано - слівай Новоросію і ми дадім тєбе вийти з цієї паскудної історіі сохранів ліцо. Хуйло нє сказав "нєт" і Запад рішив, шо Хуйло условія прінял. Но Хуйло вместо енергічних мер по прекращенію хуйні на востоке України начав тянуть резіну. Хотя Буки засилать уже боїцця, од гріха подальше.

Окончатєльно розчарувавшись у пацієнті мірові дохтора, відімо рішили, шо пора пріменіть до Вови інтенсивну терапію. І рішили це давно. Но спусковий гачок нажав сам Хуйло, бо в Ялті його спіч показався міровим лідєрам нєдостаточно убедітєльним. Ну і білий конвой всіх окончатєльно достав. Да, з конвоєм Хуйло перестарався і переграв сам себе.

Дід повторяє - це лише гіпотєза. Но гіпотєза заслуговує на увагу, поскольку множество других дєталєй удачно лягають в цю мозаїку і між ними вирисовується логічна взаімосвязь.

Например, колону бронєтєхніки обнаружив журналіст. Хотя над Донбасом вже півроку висять всі спутніки США, які рассматрюють всі кустіки чуть лі не під мікроскопом. Провести колону нєзамеченной нереально. Та і наша разведка не дрімає і не раз приятно удівляла діда своєю профпригодностью. Но нєзавісімий журналіст, як істочнік первоначальной інформації - дуже удачна фігура іменно для запуска подобной провокації проти Хуйла.

Ідьом дальше. Реакція Пороха і мірових лідєрів, НАТО, Совета ЄС поразітєльно оперативна і синхронна. Таке ощущеніє, шо заздалегідь готувалися виступить хором і возможно даже репетірували ролі.

Сьогоднішній візит в Сочі президента Фінляндії. В інтернеті тіки лінивий не писав про того падлєца, який прогибаєцця перед Хуйлом. Но діду якто трудно собі представити, шо іменно Фінляндія стала слабим звеном в ЄС. Фінляндія сама була в подобном, або даже хужем положенії, коли в 1939 году Сталін двинув на фіннів свої армади. А слово "рюскі" до цих пір щитаєцця у фіннів лайливим і оскорбітєльним. І чому б не допустити, шо фінський презідєнт в ці хвилини за чашкой чая не розказує Хуйлу, шо іменно його чекає в случає єслі он нємедлєнно не прекратить творить хуйню.

Бо кого ж іще посилать до Хуйла, достаточно авторитетного лідера держави, шоб Хуйло його вислухав і поняв, шо той не пиздить, а діло каже? Обама не поїде. У бідної Меркель на Хуйла вже ідіосинкразія. Поляка Хуйло не восприйме, бо поляки дуже радикально настроєні. Полунейтральний фін - подходяща фігура для ролі емісара.

Іще раз, втретє - це тільки дідова гіпотєза. Но єслі все так і Запад дійсно хором бреше про бронеколону та розворачує проти Хуйла масштабну провокацію - чи дід їх за це осужда? Дід - людина високих моральних принципів. Но в етом конкретном случає не щитає брехню великим гріхом.

Остаємся хладнокровними і сильними. Спокойно наблюдаєм.

Світлана Яремчук

А ви знаєте із-за чого Генка попав на войну?
Із-за сильного увлєчєнія женщінами.

Ну як сильного. 

Вопше-то Генка жонатий. І його жінка Оксана знає його як облубленого.

Знає де його шукать в случаі задєржки. 
Коли, де саме і кому саме Генка "закидав крендєля". В цьом случаі Оксана поблажлива і не дуже строїть чоловіка.
Но, єслі, - не дай Бог! - якась курва строїла глазки її Генці - це був повний Армагедон. Тоді "курва" тягалась за коси по улиці. А у Генки було набите око. 
Обично два.

Но послєдній раз, по мнєнію Генки, случилась повна несправедливость.

До Люськи з "Продмага" приїхала плем'яниця.
З самого Києва.
Ну, як з самого.
Генка зразу поняв, що вона далі Окружної в Києві не була.
Дуже вже вихиляла тощою сракою. 
І нагло улибалась.

Генка даже не особо з нею поговорив.

Так тіки першу удочку закинув.
Даже не сильно старався.

І тута наскочила Оксана.
Ну, падло якесь здало. Хіба нє?

Генка получав зразу. Око моментально залипло. Оксана била влучно і мовчки.
Люськіну плем'яницю викинула з кафешки і та летіла через дорогу. 
Генкин лєпший дружечок Колька тіки встиг сказать: "Йоптєть!" І пригнуться.

А потом Генка получив в друге око.
І чого-то зразу після цього в нього случилась велика обіда.
Мо, з-за того шо даже не встиг випить. Так тіки, сто грам з Колькою після установки нової лавочки.

А мо з-за того, шо ця Люськіна плем'яниця вопше не в його вкусі - дуже тоща. І шльондра.

А мо йому надоїло, шо Оксана його страшно ревнує? 
А він просто любить потрендіть, повидєлуваться і позагравать.

Любить же він всьо-равно свою ревниву і тяжку на руку Оксану.

Ця обіда заплила йому через очі в серце.
І йому запекло. Сильно. І наче шото всередині обірвалося.

Днів через три, коли синяки трохи зійшли, а Оксана оп'ять стала тихою і спокойною, Генка рішив.

Поїхав, як обично, на діжурство в Києв.
А там - в добровольчєский батальйон. Дружечок Колька і адрес підказав. 

Генка давно вже думав на войну податься. А тут ше й повод жизнєнний подвернувся.

В батальйоні Генка комісію пройшов. Потом п'ять днів подготовки. Служба в армії пригодилась. Понятно, шо вже сильно хекав, коли бігав. Но, зато, в цель попадав харашо.

А потом їх якось бистро укомплєктовали і одправили на Харьков.
А оттуда - на Донбас.
Генка до того времені почті з усіма в батальйоні перезнакомився. Бо був балакучий і незлобливий. І всігда при ньом були сігарєти і який-то анєкдот про запас.

Перший тиждень в городі вони якось спокойно стояли.
До ларьков виходили курива купить. 
Канєшно, Генка там двох краль надибав. Неулибчивих і переляканих. 

Генка роззнакомився. Вони йому розказували, де ховалися під час бомбьожки, як сначала гроші кончились, а потом продукти. Як сильно бомбили два останні дні, поки батальйон не взяв город.

Генчине серце щеміло, бо був він сердобольний і щирий. 
Жалько, шо задержували оплату, а так би він дівчатам шото підкинув.

А потом вони потроху робили вилазки, чистили райони. Бо тих сепаратістов - як грибів. Не видно, а стріляють.
Ну, й хлопці в отвєт стріляють.
Попадають.
І наводчіков ловлять, і развєдчіков. Почті всі наркомани. Бо їх як пару днів в подвалі подержать, то такий ґвалт начинається, шо страшне.

А потом якось під утро батальйон подняли.
Бистро об'явили наступлєніє, взводам - конкретні задачі.
По машинах, бетеерах - і рушили.

Генкин взвод заходив через центральну дорогу, де стояли красіві букви з названієм города.
В полосі за деревами ожидали зачистки нашою артілєрією. Шоб потом наступать.
Тихо.

Сиділи ждали. 
Тихо.

І тут почалась стрільба. Там, де дожні буди хлопці заходить лівим флангом.

Комвзвода маякнув "В наступлєніє!".

Хлопці - і Генка - з бєшеним калатанням в грудях скочили.

І тут почали стрілять. Тіки не з нашою сторони, а зі сторони ополченців.
Із-за красівих букв почали стрілять з гранатометів. 

"Блять, а де зачистка?" - успів подумають Генка.
Далі тіки думав, куди падать.

Снайпер почав знімать хлопців. 
Генка бачив боковим зрєнієм, як упав Саня-Пушка. Обличчям в землю. Генка не встиг даже повернуться до нього. А Ванька Малий кинувся, - теля неопитне! - і його тоже снайпер зняв.
І Генка наче почув той вистрєл. Хотя конєшно, не чув.
Бо навкруги громихало, бахкало, стріляло.

Но, Генка засьок того снайпера. У крайньому кущі біля букви "А" заворушилося листя.
Тоді Генка прицілився і дав очередь туда з калаша. 
А потом ше.

І тоді Маяк - комвзвода махнув на прорив.
І вони рвонули.
Почті шо добігли до букв.

А за кущами їх ждали.
Шоб підпустить поближче.

А потом опять почали стрілять з гранатомьотов.
Знов хтось збоку впав.
Кабан. Живий.
Генка з Христофором затягли його за плиту.

Подорвали бетеера.
Потом Маяк з матюками "Де зачистка, блять?!" скомандував одходить.

А як же хлопцям одойти? Еж не поповзеш як рак? Положать усіх.

Тоді Генка сказав оставить йому ше два автомата.
"Прикриваю" - сказав.

Він і не поняв чого він то сказав. Но вже заняв позицію.

А з Генкой Поляк заліг. Новий Генкин воєнний друг.
Поки вони засаду з калашів поливали, хлопці встигли з подбитого бетеера всіх витягти. З них двох ранєних. Кабана тоже забрали.

Тіки недовго Генка з Поляком стріляли.
Попали в них. Поляка зразу вбило. А Генці тіки руку одорвало. 
І він зразу одключився.

А потом одкривав очі і наче його в чомусь везли.
А потом уже проснувся в палаті.

І Оксана рядом сиділа.

Вона вже давно його шукала. 
Ше коли він з діжурства не вернувся, вона поняла, шо діло нечисте.
Ше й Люськіна плем'яниця в Києв дременула.
Оксана рвонула до Генки на роботу. Начальник сказав, шо Генка забрав документи.

А потом через п'ять днів приперся Колька на полусогнутих.
І сказав про батальйон.

І тоді в Оксани все всередині похололо.
І руки опустились.
Своїми великими грудьми вона прижала Кольку до забора.
- Адрес? - коротко спитала Оксана.

З-за грудей Колька ледве визирав і дихав.
І моментально дав адрес. Ше й розказав як їхать.

Оксана пішла до хати.
Потом повернулась і спитала:
- А ти чого друга самого одпустив? Сцикло!

В Києві вона Генку не поймала. Трохи опоздала.
І ніякі сльози не помогли нічого розузнать.

Тоді Оксана з синами почали цілодобово слідкувать за новостями. 

І вже не було покою в їхній хаті. 
Тіки новості-новості-новості. І за кожним "наступають", "звільнили", "поранили" вона старалась розгледіть свого шалопая Генку.

Про "вбито" Оксана даже не могла думать. У неї зразу терпло все тіло і вона наче не могла дихать.

А потом позвонив командір батальйона. І Оксана помчалась у Харків.

Генка лежав ше біліший, ніж подушка.
Даже його чорні очі не блищали як раньше.

"Живий!" - подумала Оксана.
"Живий!" - ше разів двадцять проговорила собі.

Помовчали.

Оксана почала розпаковувать сумку.

- А хто ж тепер Лиску доїтиме? - запитав Генка.
- Андрюшка вже навчився. Получаєцця, - буденно сказала Оксана і розгорнула судок з варениками.

Генці одорвало не всю руку. Трохи осталось. 
Недавно його перевели в Києв на реабілітацію.
Оксана казала, потом будуть рішать вопрос з протезом.

А ше Генці вручили медаль. За хоробрість. Так і сказали. 
По цьому случаю приїжжав якийся важний замєстітєль. Чи то міністра, чи то Президента. 
Генка не розобрав.

Привіз медаль в коробці і приказ, підписаний Президентом.

Тоді Генка подзвонив своєму дружечку Кольці.
Той приїхав.
Вони в парку бігом цю медаль обмили, бо іначє нельзя.
А потом охрана Кольку вигнала. 
А Генку позвали до главврача.

Тіки Генка до главврача не пішов. 
Пішов на пост до медсестер.
Поговорить.

А ви шо подумали?

Дослідник Чепінога

СКАЛАПЄНДРА – жива й здорова, і вам всім прівєт од неї! Регулярно приходить в умивальник і живе там собі пріпєваючи… Вчора прийшла не сама, й не з дочер’ю (бо ту я вже узнаю по походкє)… Судя по размєру і общим обтіканіям – прийшла з новим парньом. Накачаний

такий, загорілий, наглий… Возможно, в очках “Рей Бен” і в плавках, з бокалом “Кампарі” в волохатих лапах… Дочку не взяли навєрно, шоб не шокірувать молоде созданіє. Бо секс в умивальнику між двома скалапєндрами - то дуже опасно для нєокрєпшего ума і незиблімої юності. Шо з неї виросте в такому случаї?... (це риторичне питання було)

Сюжет незатєйлівий: залізні й покрашені космічеські кораблі з космонавтами на борту, які вдягнуті в костюми сварщиків, вирушають на планету Венера з просвєтітєльской місієй… В них є планшети, як ото в совєцьких офіцерів у войну були, і всякі інші приспособленія, тіпа нанопласкогубці, або літающий модуль, зроблений з горбатого “Запорожця”… Ще по Венері бігають всякі горбатів годзілли в платтячках, повзають картонні крокоділи і літають птеродактилі… Начинаються сраженія, в яких побіждають люди. Птеродактиля розстріляли з автомата і мені його було жалко, бо в нього красіво світилися глаза лампочками. І ще там був робот Джон, похожий на престарілого підараса… Короче, нема ніякого смисла цей фільм переказувать, треба самому дивиться. Чєловєчность і совєцькі ідеали в ітогє побєждають, короче…

Треба ще буде “Годзіллу” передивиться, оту саму першу, американську. Також дуже смішно…

Кстаті про “Годзіллу”. Минулого року восени я в Парижі купив футболку “Лакост”, на якій було ізображено сраженіє між хорошою зеленою Годзіллою, похожою на крокоділа Гєну, і іскуственною залізною Годзіллою, яку зробили люди… На футболці хороша Годзіла якраз кусає погану Годзіллу за лапу. Ми з кумом тоді вирішили, що це поєдинок Клічка і Януковича (бо ніякого Майдану тоді ще не було й близько)…

Так от. Я про це вже забув, але мій хресник вчора мені про це нагадав. Віталік, - питає він у мене, а ота Хорошая Годзілла тогда победила? – Та не тільки победіла кажу, а даже стала мером Києва. - А плохая? – А плохая кажу, втекла в Ростов, скатіна. – А она не сдохла? – Та, за моїми даними, кажу, - ще не здохла, але сподіваюсь, шо довго не протягне…

Ну і ще ми вчора трохи випили, разумєєтса…

Приїхав давній товариш з Франції, якого звати Ізраїль, або просто “Ізя”. Він народився в Чернівцях, але потім емігрував до Ізраїля, служив там офіцером, воював, а потім переїхав до Парижу і зараз займається якимись комп’ютерними технологіями…

Ізя, питаю я в нього, - Чернівці, звісно ж, город не самий антисемітський, але все одно: що керувало твоїм батьком, який назвав сина в Радянському Союзі демонстративно вражеським ім’ям Ізраїль? Батька, до речі, звати вполнє прілічно – Максим… - А батько так мене назвав, каже Ізя, - щоб отрєзать путі к отступлєнію і навіки ссібаться із етой дурацкой страни під названієм СССР… “Я тебя так назвал Ізраиль, - казав він йому, - чтоби ти понімал, что с таким именем жить в етой стране очень сложно і треба тікать…” От-так от Ізя був іспользуваний в целях бєгства от тоталітаризма. Кавер-версія єврейського “Тараса Бульби”…

Ізя розказав ще одну забавну історію. Його мати давно працювала в якійсь лабораторії, що вивчала вплив радіації на живой організм. В качестві подслєдственних в лабораторії работали хом’яки. Ізіна мама періодично приносила дитині цих хом’яків додому в воспітатєльних целях. Про великий вплив і згубний вплив радіації тоді ще не зовсім знали. То Ізіні хом’яки, що нахваталися радіації по самі гланди, дуже бистро дохли… Кожного понеділка в мене був новий хом’як, - каже Ізя, - який до кінця тижня віддавав душу якомусь своєму хом’ячому богові… А Ізя виріс в окруженії радіоактивних хом’яків…

Після того, як ми випили за дружбу, за любов, за баб, за бандерівсько-жидівське братство, за побєду, за те щоб сдох Путін і за всякі інші разні вешчі, то Ізя предложив креативний і неожиданний тост. А давайте, вип’ємо за водку, - каже Ізя!

О! Кажу, мені подобається такий польот мислі… Правда, за водку я пить не хочу, а от за горілку с удовольствієм вип’ю…

Ну, да, каже, Ізя. Конєшно за горілку… Ізвіняюся…

Дослідник Чепінога