Час линув немов музика дощу за вікном. Я заглядала в Його очі, тоЙ погляд неземниЙ... як і тоді передімною, як можна забути тоЙ гостриЙ погляд чорних очеЙ, що вселяв у серце почуття оправданих надіЙ шо тіпа все буде прикольно. Мені хотілось вірити, що моє кохання зламає Його недовіру і пофігізм. Мені так хотілось бути кращою леді, такою знаєте, тіпа афігєнною. Хотілось сховатися в Його обіЙмах і щоб самоє главное це тривало вічність. Але історія обернулася проти мене і вічність тривала не...
Читати далі...