морозиловка

  • 29.11.08, 11:49
Отпустить последние созвучья,
Погрустить в молчании теней
Никто не знает, как быть может лучше,
Никто не хочет чувствовать всей кожей,
Никто не хочет верить в простодушье,
Сгорая в блике пламенных огней.

Я вижу странный сон из грусти, боли...
Я не могу себя заставить быть ослом,
Я не хочу себя искать средь серой моли,
Чтоб показать искрину мысленному лавру
И фаворит порой летит в металлолом.

Изгой пленительного счастья
Из глаз сверкание с подаренной блохи,
Но слишком часто кажется напрасным
И пустотливым трепыханьем крыльев,
Когда душа как злости сталактит.

моральныЙ кризис

  • 29.11.08, 11:42
Живу в дерьме и позволяю
Мечтать себе о чьих- то благах
Но рано, поздно ли слиняю
Чтоб сердце закопать в бумагах.

И нет нужды чужим наречьям
Оковывать себя часами
Коль можно в грезах плыть беспечно
И путать бремя с чудесами.

Чем угрозит чужая жалость?
Лишь муками услуге – рабство
Я чую как моя усталость
От будней ищет вот лекарство.

Кует отважно повелитель
Канву чужих остывших судеб
Вроде не против я с ним выпить
Но жаль мне тех, кого осудят

Каноны, правила у власти
И обязательно восполнят
Наречием свои все страсти,
А через день и лик не вспомнят.

тошо я думаю про кохання

  • 20.11.08, 17:55
Почуття кохання- величина непостійна. Більш того, кохання- це своєрідна гра ролей, правила якої створюються спонтанно, а з часом змінюються. Кохати- справа не лише молодих, я схuляюся до думки, що кохати людина може у будь- якому віці. Можна любити, а можна бути коханою (ним). Між цими поняттями є суттєва різниця, адже ти не знаєш, хто ТЕБЕ кохає- бомж чи мільйонер. Тому я схиляюся до думки, що краще кохати і зберігати спокіЙ. Жінка у коханні завжди повинна бути супер- акторкою, а особливо це стосується сьогодення з чоловіками- самовдоволеними егоїстами. Для того, щоб любили тебе, потрібно самій себе любити, тобто: саморозвиватися, навчатися, залишатися красивою, дбати про себе, свій імідж та стиль. Та тут недалеко і до нарцисизму- самозакоханості. Сумніваюсь, що комусь такі подобаються. Також жінка повинна залишатися загадковою дурепою, щоб відносини трималися на легкій інтризі.
Справжня перша закоханість здавалася ледь не кінцем світу і, враховуючи мій «перехідний вік», я гостро на все реагувала, типово для більшості таких як я: стала егоїстичною, самодостатньою, декілька років доводила собі, що сама можу дати раду у всьому. Я отримала перспективну роботу та незалежність, але зрозуміла, що кохання забракло. І в моє крихітне серденько закрався відчаЙ.
Я зустріла вдруге «справжнє кохання», я знову подумала, що це кінець світу:)) мій коханий виявився настільки брехливим, що ловити його « на гарячому» було одним задоволенням. Декілька годин спілкування змінювалися довгими, буденними тижнями розлуки і в цьому я бачила ідеальні відносини, бо моє життя було розпланованим наперед.
Я позбулася 2- го «справжнього кохання» і нарешті навчилася не довіряти чоловікам, ставити власні інтереси на 1 місці, ну і іноді використовувати поганих чоловіків… Кохання минає з настанням певних проблем в житті, які його просто витісняють, тому ніколи б не назвала кохання вічним. Я поважаю стареньких дідусів та бабусь, котрі в похилому віці йдуть містом разом, тримаючись за руки та милуючись природою і я ненавиджу деяких чоловіків за те, що вони самі не знають, чого хочуть від життя. Козли

клетка

  • 15.11.08, 15:47
Песчинка- эмигрант в чужой пустыне,
Чаинка растворяется в сладкой воде
Всепоглощающее время фобий,
Люди застывают в сумрачных видениях.

Снег плавится в жарком пламени,
Лица спрятались за блестящими масками,
В солнечном свете сиянье Луны,
Факты стираются в инфо- хаосе.

Дождь порождает скуку у окна,
Тишина ничего не модифицирует
Молчание помогает щемить сердцу,
Музыка воды растворяет гнев.

День на время прекращает сон,
Сон прекращает страдания,
Мечта о нереальном обманывает сердце
И жизнь напоминает глупый театр.

про лямур

  • 15.11.08, 15:37
Никто не замечает фальши
Все кажется таким живым
И я не жду, что будет дальше,
Мы времени принадлежим.

Пространство сковано мечтами,
Они едины, дни- различны
Мы травим мысли чудесами
И эти мысли нам привычны.

Я не вверяю сердцу жалость
Чтоб киснуть от порочной лести
Я чую, как моя усталость,
Готова жить еще лет двести.

Твои красивые посланья
Не оживают в моей жизни
Я не могу найти призванья
Лицемерию корысти.

Спокойно, ровно бьется сердце,
Напополам моя любовь
И свет на образ твой прольется
Вновь и вновь, вновь и вновь…

на базарі

  • 12.11.08, 17:11
Что натворили рептилии мира?
Красочный слог в процветанье эфира
Вуалей не меряно в пафосной лаве
Новая мода в кипящей отраве
Блохи засушены старых героев
Всё продается у местных конвоев
Смех и величие- новости дня
Много решается ходом коня.
Дрянь украшается славой народной,
Катится тихо за точкой исходной
Бренд не теряя, спускается с лавр
Опиум власти, герой- динозавр.
Жертва нацизма в отметке террора
Скрытая бомба в ворота эррора
В карте прописана сеть траэкторий
Надо создать себе масть директорий
Тихо- спокойно рептилии спят,
А динозавры над планом пыхтят
Эра героев открыла лимит
Кто опоздал, тот не едет на Крит.

страсьти- мардасьти

  • 12.11.08, 17:04
Перепутанные дни и ночь без сна
Огонь и я как абстрактная пыль
В неразделимых чувствах жизнь тесна
Я больше не знаю как мне быть.

Пустота вокруг, пугающий холод
Я плетусь по ступенькам испитой чаши
В руках моих железный молот
Я осталась дурой, хоть и стала старше.

Недопитый чай и сплошная рутина
Вода из- под крана со вкусом хлорки
Я ждала звонка, ты молчал, скотина
Меня тошнит от еды, людей и уборки.

Я ищу лекарство от напрасной любви
Нахожу всего лишь слепое отчаянье
Завтра заберут часть моей крови
В пользу чужого благосостояния.

Ноты огня сгорают в сознании
День ото дня я бреду в происках
Предела нет слепому отчаянью
Рычит монстр, хоть казался кроликом.

тєлєпроект

  • 12.11.08, 16:55
- Добрий день! З вами ваш постоянный ведучій Степан Срака та програма «Жді Мєня».
Шо?- Так, Срака- це моя фамілія,а не часть тєла.
Замовкніть і припиніть балачки! Ця фамілія мені дісталася від двоюрідного брата мого дядька, отож бо гордо його ношу, бо це тіпа моя родинна спадщина.
Вітайте нашу пєрвую гостью, вона приїхала з села Хуста закарпатської області, чтоб расказать вам свою історію.
Добрий день! Мене звать Галіна, фамілію ви знаєте з реклами. У нас із чоловіком семеро дітей. Одного дня він поїхав в командировку і до цього врємєні не повернувся, гад. І шо? Я вінуждєна сама пасти свиней, курей, гусей, собак, дітей к тому же воспітивать і всє ето в одиночку? Якщо ви знайдете його по сємєйній фотографії, то так і передайте, хай додому більше не возвращяєтса. Патамушта я нашла собі нового чоловіка.
Степан Срака любопитно пита: А хто він?
Леонід Агутін. Я хочу сказать, такій хороший чоловік- співає і грає на гітарі. Мнє все соседкі завидуют белой завистью, а я горжусь. Он поет, а я печу картошку у печі.
Степан Срака: А можно мнэ его автограф?
Галіна: нет, ми только на тракторе ездим. Ой ізвініте, Льонічька сошол с ума и устраивает свиньям сольний концерт, я должна срочьно ехать дамой.
Да што ви пєрєдачу нам сриваєтє?
Ізвінітє, я забила подоить карову. Прощайте.
Она ушла, сорвав бурние аплодісмєнти, Степан Срака не видєржал і ушол на другой теле проект.
Его радостно приняли ведущие теле проэкта «Дом- 2» Ксения Собчак и Ксюша Бородина. На пробах девушки задали Степе парочку наводящих вопросов.
- Собчак: Степа, ты веришь в любовь с первого взгляда?
- Степа: Ксюшенька, вы меня смущаете этим вопросом.

любовь зла

Я полюбила тебя, кажется, сильнее,
А ты терялся все в моих глазах
И чувства мне скрывать больнее.
Как шоколад на разных островах,
Так мы с тобой – оторваны от счастья.
Браслет красив, но давит на запястье.

Мурлычет кошка, в шерсти блох полно,
Ты говоришь: «Люблю», а я тебе не верю,
Ведь жизнь- сплошные деньги и говно.
И радости тупой мне сердцем не отмерить
Проходят дни. Теченьем лживых луж
Вернется из командировки муж.

Моя любовь напополам. Не больно,
Красиво жить не запретишь страданью
Случайность встреч, я, кажется, довольна
Шутливым линиям жестокого преданья
Не хочется скрывать весенние сонаты,
Так жаль, что в них написаны лишь маты….
Сторінки:
1
4
5
6
7
8
9
10
11
попередня
наступна