1
Яся вышла погулять
И курчат порахувать,
А одне курчатко утикло...
Блять, це ж так неповезло.....0%

Яся вышла погулять
И курчат порахувать,
А одне курчатко утикло...
Блять, це ж так неповезло.....0%

Яся вышла погулять
И курчат порахувать,
А одне курчатко утикло...
Блять, це ж так неповезло.....0%

ПРИСПІВ:
Яся вышла погулять
И курчат порахувать,
А одне курчатко утикло...
Блять, це ж так неповезло.....0%

2
Яся вышла погулять
И курчат порахувать,
А одне курчатко утикло...
Блять, це ж так неповезло.....0%

Яся вышла погулять
И курчат порахувать,
А одне курчатко утикло...
Блять, це ж так неповезло.....0% (вдва голоса)
Блять, це ж так неповезло.....0% (в адін)

ПРИСПІВ:
Яся вышла погулять
И курчат порахувать,
А одне курчатко утикло...
Блять, це ж так неповезло.....0%

What do YOU think about IT?

Кому надо- тот сам догадается.
Нет в мире более красивого, оригинального, романтичного города, чем этот.
Танцующие фонтаны завораживают своеЙ красотоЙ и величием.
Их 3 во всем мире.
Каждая мелочь говорит своеобразным языком.
В этом городе каждыЙ чувствует себя своим.
Прекрасные люди. Добрые. Искренние.
Когда я в него прилетела, тут же почувствовала себя принцессоЙ.
Крылья выросли, глазки заблестели...
На бешенноЙ скорости мы мчались по городу.
ПередомноЙ мелькали такие картины, от которых у меня вырастали крылья на спине.
Все было так красиво, как будто бы кадры голливудского кино пробегали перед глазами.
И даже если это только animal, жертвоприношение...
Я сказала себе, что смогу.
Выдержать.
Это.
3,5 дня проплывали медленно, я пыталась задержаться во времени, в каждоЙ секундочке.
Со мноЙ вообще казус случился, я начала петь на октаву выше.
И странная доброта поселилась в сердце.
Прошло 2 года.
Чувствую, что должна вернуться.
Я же забыла там кое что важное.

Друзья, что вы думаете об ОСЛАХ как о животных? Прошу не путать с муршскоЙ натуроЙ. Пишите все, что думаете. Жду. Ваша любима ЯСЯ КОШКИНА

Горіла сосна, палала,
Горіла сосна, палала,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла.
Горіла сосна палала,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла,
Русяву косу чесала,
Русяву косу чесала.

Ой, коси, коси, ви мої,
Ой, коси, коси, ви мої,
Довго служили ви мені,
Довго служили ви мені.
Ой, коси, коси, ви мої,
Довго служили ви мені,
Довго служили ви мені.
Більше служить не будете,
Більше служить не будете,
Під білий вінок підете,
Під білий вінок підете.

Під білий вінок, під вінок,
Під білий вінок, під вінок,
Більш не підеш ти у танок,
Більш не підеш ти у танок.
Під білий, вінок під вінок,
Більш не підеш ти у танок,
Більш не підеш ти у танок.
Під білий вінок з кінцями,
Під білий вінок з кінцями,
Більш не підеш ти з хлопцями,
Більш не підеш ти з хлопцями.

Горіла сосна смерека,
Горіла сосна смерека,
Сподобав хлопець здалека,
Сподобав хлопець здалека.
Горіла сосна смерека,
Сподобав хлопець здалека,
Сподобав хлопець здалека.
Сподобав хлопець та й навік,
Сподобав хлопець та й навік,
Тепер вже він мій чоловік,
Тепер вже він мій чоловік.
Сподобав хлопець та й навік,
Тепер вже він мій чоловік,
Тепер вже він мій чоловік ...

В одном царстве да очень стервозном государстве жила- была Яся, кроме Интернета больше никого не уважала. Она могла бы так всю жизнь до конца своих днеЙ бить по клаве, ломать ноутбук и взламывать чужие электронные адреса (эта паскуда хакером оказалась), но внезапно в ее аську постучался Арсен из далекого армянского государства козлодубов. И у них завязалось очень романтическое общение общение на французком языке причем на разные темы. Яся рассказала как строила своЙ подпольныЙ бизнес, как ее киданул мужчина сердца и что она после этого думает о мужчинах (там практически одни грубые ругательства). Арсен рассказал, как он жил в Париже, как он промышляет в Ереване в качестве мененджера сотовоЙ связи Alkаtel. И все бы налегке с юмором и приколами целыЙ месяц, каждую ночь с 01 до 05 утра по моему и +2 h по его запылюченным армянским сука часам. Арсен помогал делать задания по французкому языку (мне лично было впадло). Оба мы с высшими образованиями, писатели- сказочники, любители пошутить, слушали и обожали одинаковую музыку. Афигеть из Афганистана, ахуеть из обычного села Хуста. Ночь за ночью мы рассказывали друг другу возбужденно на эмоциях всякие афигенные истории. Афигеть давно афигела, а ахуеть от ахуения спрятала морду в своем селе. Как- то ночью Яся была с другом СашеЙ в офисе нефтяноЙ кампании, пили они да пили коньяк. И тут так "бз-зз.."- SMS от Арсена: "Tu me mаnques". Ааа, подумала Яся, тусуЙ колоду, что не понятно, что я при делах? При каждоЙ новоЙ SMS от Арсена мое чувство стервозности афигевало. Романтических соплеЙ было много. Ни с того, ни с сего нам перехотелось дружить, решили влюбиться. Нафига? Так просто, для красоты.
Сидели мы с АленушкоЙ в моем о, замке, пили кофе с шоколадками и внезапно "бз-зз.." но не такое, как SMS от Арсена. ОЙ, он догадался позвонить. Полчаса мы грузили друг друга по- французки. Когда Яся что- то понимала, то носилась от радости по комнате. Аленушка видела этот ужас и говорила, что Яся сошла с ума. Она же пыталась создать впечатление, что она особо умная, а поэтому она мало говорила о себе, а все вопросы задавала и, главное, любопытная такая как ворона. И Арсен деЙствительно поверил, что Яся умная, хотя она на самом деле придуривалась. Глазки заблестели, с АленушкоЙ ля-ля целыЙ вечер напролет. Потом Аленушка ушла домоЙ, а Яся села в комнатке и получала SMS посылания от верного пока ее сердцу избранника. "Як гарно" подумала она. "Tu es аnges de mа chаmbre et pаpillion de mon corps" отпечаталось татуировкоЙ в ее голове. Ну какоЙ баран будет слать на моЙ телефон похожую романтику? И вот, у Яси все окончательно перемешалось в голове. Он был всюду- в телефоне, в аське, на почтовом ящике и, что самое печальное, в ее голове. Мы прилипли друг к другу как жвачка и не могли отцепиться. Меня, по правде говоря, смущало, что он ливанец- засранец живущиЙ в Ереване. На фотографиях он мне показался толстым, жирным уродом, но голос и манеры, его необыкновенная обходительность сглаживали все. Я уже любила его жирным и говорила " Блядь, якиЙ же він гарниЙ". Я себя кодировала.

Севан... Самое красивое озеро! Чистое. Вода в нем прозрачная.

Города.............. такие разные.............
Красивые и не особо.
Живые.
Мертвые.
Большие и мелкие.
Современные и побиты временем.
Известные и забытые кем- то.
Дорогие и близкие, родные и совсем чужие.
Из некоторых хочется сбежать.
В другие.
Мы мигрируем.
А они остаются на прежнем месте.
Мы ругаемся и оставляем записи на стенах домов улиц городов.
Забываем.
Мы путешествуем по чужим городам, оставляя после себя море ненужного хлама.
Расбрасываем шелуху от семечек и бычкуем сигареты.
Мы даже можем получать впечатления от посещения того или иного города.
Фото.
НовыЙ вижуал.
ХорошиЙ, плохоЙ или никакоЙ.
Потому что вкус бывает хорошиЙ, плохоЙ или никакоЙ.
НЕНАВИЖУ.
В одном городе я забыла свое сердце. Нужно отравляться.
На поиски потерянного......

Гордою ходою я йду до залу очікувань, переді мною велика скляна стіна, за якою багато- багато облич споглядає на мене, а я шукаю очі, мої милі, любі очі, очі мого коханого супермена, котрий вкрав мій спокій місяць тому. Я дивлюсь направо, він сидить у гарному, чорному діловому костюмі, білій сорочці, він просто шикарний чоловік, найкращий супермен із усіх, яких тільки можна зустріти у всьому світі. На його столі величезний букет дорогих квітів і я розумію, що це моє, це для мене.
Від захоплення я зробила вигляд змученої і втомленої, дуже самотньої кішки. Пауза незавершеної неповноцінно зіграної сцени- принц цілує принцесу в щічку, вона робить йому подарунок- port voyage, який вже не було сил тримати, а він дарує їй букет чарівних квітів. Яка приємна картина зустрічі, котра відбувається вперше… Все колись відбувається вперше в житті, в ці хвилини почуття оправданого щастя охопило моє серце і я шукала слова, підбирала певно кожне слово, це було так важко.
Ми йшли вулицею, я попросила зупинитися, щоб перевести дихання, викурити по сигареті. У супермена тремтіли руки- він сам був певно в шоці. Я так закохалася в ті хвилини, що певно скільки б не згадувала їх- а по щічкам бринітимуть сльози. Ми підійшли до нашої машини, важко було не помітити, що я сиджу в дуже зручному, новенькому Mitsubishi Pagero, стиха звучали мелодії арменського радіо і ось вечірнє небо, чисте гірське повітря, красиві будиночки, архітектурні споруди, борди з рекламними надписами, п’ятизіркові готелі та безліч дорогих ресторанів це ніби кіноплівка голлівудського кіно перед моїми очима. А зліва від мене чарівний принц, до котрого я відчуваю таку сильну прихильність, що слів не вистачить, щоб розповісти, що коїться в серці.

ДіЙові особи:

Торбенко КариЙ- оце мудак! Має непереборне бажання влади і багатства, колишніЙ куркуль.
ТолстоЙ- великиЙ чолов"яга з безмежно просторим пузом, на якому вмістилася б ціла армія.
ЧаЙковськиЙ- скромниЙ. безпринциповиЙ чоловік, якиЙ походить від древнього і знатного роду чаЙок, а також прихильник чаю. Часто відзивається на прізвисько "Водохльоп".
Паганіні- весь час на когось хоче нагнати, але у нього нічого не виходить. Ось і прізвище Його означає "погано гонить".
Кобилянська- молода, приваблива кобила, яка крім SEX- задоволень більше нічого не вміє. Дає всім і безкоштовно.
Кіт Мурко- хтивиЙ малиЙ з гарною шерстю. Об'єкт хутра на шапку.
Гном- лісове створіння, кошмарна потвора невеликого зросту.
Всі інші- просто мудаки.

Дія І
Дія відбувається у робочіЙ кімнаті пана Торбенка Карого. Сидячи за пляшкою Martini, Торбенко разом з Паганіні обсуждалі какіє- то рєчі. До кімнати входить Кобилянська.

Кобилянська: Привіт, панове! А позичте- но мені гривню на хліб?! Бо пана Толстого нема чим вгостить.
Торбенко КариЙ: С твоим талантом милочка, только мілліони сривать...!!!
Кобилянська: Ах ти ж куркуль сраниЙ, нє тєбє мєня судіть! Я сама сєбє хозяЙка, а ти бля дрочіш в каждоє дупло.

А пан Паганіні сидить і тупо наблюдає за сценоЙ рєвності.
Паганіні: пошла нахєр кобила, твоя работа сосать.
Кобилянська: Да мать тєбя, ебить со своім Толстим, чтоб вас...

Торбенко КариЙ: Да ладно сукі, заїбали. Пошли все нахєр, отсосали. .. О, рифма пішла! Так блять, нахєр все ушли, сеЙчас рождается бесцеллер.

Всі тупо уходять, Торбенко КариЙ знімає штани, лягає в ліжко і дрочить до прихода третьої пречистої.

Дія ІІ
Ранок, весняне сонечко і цоЙ... цоЙ... ну як Його? А- а- а... Віктор ЦоЙ співає по старому запилюченому радіо.
В кімнату Торбенка увіходить Кобилянська. ПідіЙшовши до ліжка гарно подава Йому чашку кави та сніданок.
Кобилянська: Жри скатина! Чтоб тебе не встало...
Торбенко: Сама хаваЙ дура! Ишь какая наівная, отравіть мєня хотела, чтоби все наслєдство заграбастать под свою шкуру? Можешь даже не мечтать, овца.
Кобилянська: Ну ти і отпад, куркуль несравшиЙ! Поки ти тут мечтаєш про гроші, які тобі в сраці сняться, то твії ЧаЙковськиЙ за п'єсу мільЙон заробив і по TV Його показали. А ти, невдаха, буваЙ тепер. Іду я жити з ним.
Торбенко: А ти мені, овєчка, чимось і подобаєшся, а вот ЧаковськиЙ ничего тєбє не даст кроме чаю. Так что от мєня нікуда не убєжишь овєчка нєнаглядная. Усі- пусі...! (при цьому еротично заграва до пані)
Кобилянська: Ну ти Й падло, чмо, да в тебе хуЙ не встає і чаю немає. Так що від тебе я поєздку в Пізду дождусь.
Раптом роздається стук, на порозі з'являється ЧаЙковськиЙ.
Торбенко: Що, водохльоп, їбать нас в сраку приЙшов?
ЧаЙковськиЙ постояв в німіЙ позиції хвилини зо дві. Повтикав спершу на еротичні форми ще молодої, але побитої часом Кобилянської. Хотів був зробить їЙ інтимну пропозицію, але постидався. Перевів погляд на побитого часом, однак завжди молодого Торбенка Карого. Хотів був зробить Йому..., але постидався.
Кобилянська замріяно дивилась на нього, в її очах була така надія, бо вона тіпа була уварєна, шо ЧаЙковськиЙ вибере її.
Кобилянська: ну... Пэтя, решаЙся бля!
ЧаЙковськиЙ поливає всіх чаЙом і з"Йобує з місця подіЙ по собствєнному желанію.