Тигриця здохла від Землі в 2010-му!

або ...   РАНОК  ВІД  ВЕЧОРА   МУДРІШИЙ
  Сумне нічне небо, покрите низькими хмарами, розвіяв світанок. Із сонечком. Дещо тьм’яний  і  вітряний. В душі  все ті ж відчуття, спрямовані на вироблення подальшої лінії життя. Зміни малоймовірні. Схватка «північної тигриці» смертельна. Вона стікатиме кров’ю, але здобич не віддасть.  Її кінець можна тільки довершити. Наступна схватка тигриці буде такою: «Ну я ж тобі… Я все можу, бо в мене приятель -  міністр».
    Виживання і боротьба. Все залежатиме від обставин.  Але і карколомний стрибок смугастого хижака малоймовірний. Не ті сили і не  ті  професійні можливості. Занадто вже старою є 60 річна   тигриця. Час вимагає іншого інтелекту. І ще:  «повітря», тобто -  тигрицю,  потрібно зігрівати. Потенційна енергія – це енергія згасаючого вогнища.  Решта все (всі колеги!) – мокрі дрова і трава. Природне тепло може дати тільки  нагріта сонцем земля. Земля є. Але смугастий хижак заступає сонце, кидаючи тінь, і земля не отримує тепла, а тому і не зможе його передати.  Таке  існування приведе до глибокої осені і професійного застою. Глибока осінь – це прикрість, це невідомість перед довгою зимою. Зима небезпечна тим, що вона спонукає до гибелі всіх, хто не підготувався до неї. Зиму можна пережити. Але прийде певний час і вона настане знову. Такий закон життя. 
    Для молодих – це яке не є, але майбутнє. А от для зрілих – це крах. Передчасний. Людське  життя коротке. В ньому  завжди відбувається боротьба двох антагоністів: юності і  старості. Молодість прекрасна тим, що в неї є  майбутнє, а зрілість – тим, що в неї є досвід. Поєднання цих двох таких різних і таких залежних понять цілком ймовірне. І щасливі ті мандрівники великої  Дороги життя, хто це зробив. Ось кому потрібно заздрити. Ось чому молодість і зрілість мають  взятися за руки і довершити  північного тигра, щоб сонце зігріло землю. І тоді земля  вродить рясним урожаєм. Хто слухає, нехай почує; хто бачить, нехай побачить; а хто розуміє, нехай зрозуміє!