життя довжиною .....

Колись ми були малими. Потім стали дорослими. Опинилися в різних місцях планети. Ми малими  читали казку про голубу тарілочку, яку було досить крутнути ... і  опинитися в будь-якому місці світу. Сьогодні ця казка - реальність.  Досить часто можу спілкуватися з близькими мені людьми  по скайпу. Але - це віртуальний світ! Реально я думаю про інше. Про одинокість. Думаю про те, що дуже непросто досягти реальної зустрічі.Є тисячу моментів, які ускладнюють зустріч. І якщо одного разу когось із нас не стане .... то як ті,  що залишаться,  прилинуть на останню зустріч? Прилинуть. Тільки хто піде  перший, а хто останній - поки що ніхто не знає...
А якщо  глобальне нещастя? Зникне зв'язок, зникне "голуба тврілочка". І тоді кожен із нас так і не зможе висловити свої  останні думки, бажання, настанови, заповіти.... Ми непомітно, безжалісно, невідомо і безнаслідно  зникнемо в морі хаосу назавжди.  А потім колись знову народимося вже іншими і в  іншій якості. Дивно...., але напевне в цьому і полягає весь сенс життя.