Сповідь?

Це не означає, що потрібно «пускатися берега» і навмисно куштувати все найгірше в житті… Це про те, що рішення потрібно приймати виважено і усвідомлено. Усвідомлено жити. Брати відповідальність за власні думки, вчинки, …..

Недарма кажуть – не ділися своїми недоліками на широкий загал, навіть з близькими. Особливо з близькими. В певний момент тебе можуть вдарити саме в це, найболючіше, найвразливіше місце…. Отже, це про недовіру? Про відстороненість і закритість від світу?

Думки, думки…. В найнеочікуваніший момент, найнесподіваніші і найбезглуздіші….. Ну чому б просто не жити і не насолоджуватися життям, а не вигадувати собі проблеми на пустому місці?! Чому так болісно і чуттєво реагувати на всі негаразди, що оточують, і не тільки особисто тебе?

Риторичне питання. На яке у мене немає відповіді. Хіба можливо себе переробити, створити заново, інакшою? Ось так і з’являється відстороненість, закритість, інтровертність…..

Кажуть, наше життя складається тільки  з 10 відсотків проблем, що ми самостійно собі створюємо. І з 90 відсотків того, як ми на ці проблеми реагуємо… Куди поділася (а чи була взагалі) врівноваженість, розсудливість, «розумність» при плануванні свого життєвого шляху…..

Сьогодні засмутила розмова з близькою людиною. Засмутила і збентежила. Ми спілкувалися і я поділилася своїм внутрішнім відчуттям життя, тим, що зі мною відбувається і як я це сприймаю… У відповідь почула, що моя відвертість «не цікавить». Так, так, саме такий вислів я отримала у відповідь на свою сповідь.

Виходить, моє життя, мої думки, все, що зі мною трапляється нічого не варте в очах співбесідника?

У відповідь я спромоглася тільки сказати, що завжди вважала, що спілкування між людьми потрібне для того, щоб краще розуміти один одного, щоб дізнаватися про вподобання, життя, внутрішній стан, нарешті (і приходити на допомогу, коли це потрібно). Щоб більше зблизитися, стати ріднішими….

Мені завжди цікаво було знати все, що стосується тих, з ким я спілкувалась, інтереси, сприйняття світу, чим живе й дихає людина в різні моменти свого життя і у різних станах…

Це називається надокучати? Я засмучена… Бо почула таке від людини, яку вважала рідною, близькою…

І це не про недокучливість…. Ніколи не дозволяла собі переходити особисті кордони іншого… Цікавилась, але не розпитувала. Давала можливість людині самостійно вирішувати як відкриватись, що розповідати….

Щоб впустити іншу людину в свій особистий світ ми мусимо їй безкінечно довіряти…

Засмучена. Закрилась.