1. Втрата ідентичності: втрата ролі чи відчуття приналежності.
Людина, що проходить через розлучення, відчуває втрату статусу «подружжя».
Жінка, яка подолала рак грудей і після подвійної мастектомії переживає втрату відчуття себе як жінки.
Батько чи мати дорослих дітей, які переживають синдром «порожнього гнізда» і втрату ролі батьків у її прямому значенні.
Людина, яка втратила чи змінила роботу, переживає втрату своєї ідентичності.
Людина, яка покинула релігійну групу, відчуває втрату приналежності до спільноти.
Коли людина втрачає свою первинну ідентичність, вона тужить за частиною себе. Ми сумуємо за тим, ким були, і зрештою мусимо створити нову історію свого життя, яка включатиме й цю втрату. Іноді ідентичність здається вкраденою, як у випадку з людиною, яку поставили перед фактом розлучення, чи як із раком грудей. Тоді горе посилюється відчуттям втрати контролю. В інших випадках людина сама обирає змінити ідентичність — наприклад, змінити роботу чи залишити релігійну групу. Хоча такий варіант може виглядати простішим, він теж наповнений суперечливими почуттями: адже людина ніби сама вирішила піти від того, за чим буде тужити. Через це може виникати відчуття, що «немає права» сумувати за втратою ідентичності, бо рішення було власним.
2. Втрата безпеки: втрата відчуття фізичного, емоційного й психічного благополуччя.
Люди, які пережили фізичне, емоційне чи сексуальне насильство і намагаються повернути собі безпеку в щоденному житті.
Сім’ї, які мають фінансові чи житлові труднощі й відчувають себе на межі виживання, незахищеними та нестабільними.
Діти розлучених батьків, які сумують за «цілісною» сім’єю (навіть якщо не можуть цього усвідомити чи назвати).
Члени спільноти, які зіткнулися з насильством усередині неї та втратили відчуття стабільності й безпеки.
Людина, яка дізналася про зраду партнера, може втратити емоційне відчуття безпеки у стосунках.
На базовому рівні ми очікуємо, що будемо почуватися в безпеці у власному домі, у спільноті та у стосунках. Втрата цього відчуття — у фізичному сенсі (після «злому» дому чи тіла) чи в емоційному (після зради) — здатна перетворити весь світ людини на небезпечне місце. Симптомами цього можуть бути надмірна тривожність навіть без явної загрози або, навпаки, нечутливість до того, що відбувається навколо. Часто для тих, хто страждає від ПТСР, ці стани чергуються. Людям, які пережили травму, насильство чи нестабільність, дуже складно відновити відчуття внутрішньої безпеки, навіть коли все зовні стабілізувалося. Горе від втрати безпеки додається до завдання зцілення і стає ще однією ділянкою, яку потрібно вибудовувати заново.
3. Втрата автономності: втрата можливості керувати власним життям і необхідними справами.
Людина з дегенеративним захворюванням, яка тужить за втраченими фізичними чи розумовими здібностями.
Літня людина, яка вже не може самостійно про себе дбати і сумує через власне згасання (часто це супроводжується й втратою ідентичності як значущого члена суспільства).
Людина, яка переживає фінансову кризу, втрачає відчуття незалежності й змушена покладатися на інших.
Цей тип горя торкається самої суті людської потреби керувати своїм тілом і життям. Втрата автономності провокує відчуття втрати контролю й загрожує цілісності «Я». У випадках хвороби чи обмежених можливостей це відчувається на кожному кроці: втрата незалежності та здатності функціонувати самостійно приносить сильний біль. Людина, яка зазнала серйозних фінансових втрат, також може відчувати глибоку втрату й жити з почуттям провалу чи відчаю. Завданням стає оплакати втрати й переосмислити себе в нових умовах.
4. Втрата мрій та очікувань: зустріч із нездійсненними надіями.
Людина чи пара, які стикаються з безпліддям.
Студент-відмінник, який намагається знайти своє місце у «реальному світі».
Людина, чия кар’єра зовсім не відповідає її очікуванням.
Людина, чиє співтовариство раптово почало підтримувати політичні ідеї, з якими вона не погоджується.
Цей тип горя супроводжується глибоким відчуттям дезорієнтації. Багато хто з нас живе з відчуттям, що ми знаємо, як улаштований світ, і приблизно уявляємо, що нас чекає попереду. Коли ж реальність розбиває наші очікування, ми можемо відчувати сильне горе й глибоку несправедливість. Люди, які борються за зачаття, чи студенти, що не можуть знайти себе, часто переживають почуття невдачі, яке тільки підсилює біль втрати. У такі моменти легко почати порівнювати своє життя з життям інших. А несподівані політичні зміни можуть призвести до втрати звичної реальності й до відчуття повної дезорієнтації в тому, як працює світ.
Повернути слову «горе» його місце
Втрата ідентичності, безпеки, автономності та надій — усі ці втрати можуть призводити до відчуття горя. Образи скорботи та горювання можуть допомогти нам пройти період хаосу з тією ж делікатністю, яку ми даруємо тим, хто втратив близьких. Людина, яка горює, має право на співчуття, гнів, смуток, заціпеніння, дезорієнтацію та нелінійний процес зцілення з «відкатами» назад.
Слово «горе» одночасно делікатно описує внутрішню реальність і легітимізує цей процес для інших. І хоча багато хто проживає життєві невдачі та трагедії у формі горювання, інші відчувають, що «не мають права» на це слово.
Тож я даю вам дозвіл.
Ви можете горювати.
Ви можете тужити.
Ваша втрата — справжня.
Коментарі
Sky man
130.09.25, 10:20
Краже зайнятись хоббі та здоров'ям.
no_one
230.09.25, 16:59Відповідь на 1 від Sky man
дуже слушне зауваження)
Голубка
39.10.25, 11:54
Що б там не сталося, а жити треба...
no_one
49.10.25, 19:13Відповідь на 3 від Голубка
Навіть не знаю що вам на це відповісти....
Звичайно треба.
Та бувають різні ситуації, іноді людина перебуває в дуже скрутному становищі, у відчаї. І не у всіх є сили самотужки вибратися з таких ситуацій без сторонньої допомоги......