Додаткова відпустка мами, що має дитину-інваліда III групи

    Одним з безпосередніх суб’єктів трудових правовідносин є сумлінна матір, що, будучи в зареєстрованому шлюбі, заразом працює за трудовим договором та виховує сімнадцятирічного сина, який в свою чергу є інвалідом III групи. Яку тривалість має додаткова відпустка, що надається такому працівнику?

    Правовому регулюванню даного питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, яку саме тривалість має щорічна додаткова відпустка, що в свою чергу надається жінці, яка, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, водночас працює за трудовим договором та виховує неповнолітнього сина, який має інвалідність III групи, треба дослідити такі правові джерела:

1.               1. Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Конституція України);

2.              2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII зі змінами та доповненнями (далі – КЗпП України);

3.              3. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Закон України «Про відпустки»).

    Чинне законодавство, будучи багаторівневою системою юридичних правил, водночас гарантує всім особам цілу низку різних за своєю суттю можливостей, яким в свою чергу притаманний майновий чи особистий немайновий характер. Скажімо згідно з правовою нормою, яка закріплена вітчизняним законодавцем в ч. 1 ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.

    Подібне за своїм змістом положення передбачають інші нормативні акти, що посідають одні з головних місць в непростій структурі приватного права. Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 2 ст. 2 КЗпП України, всім працівникам гарантовано право на відпочинок, як це встановлено законами про обмеження робочого дня та робочого тижня, а також про щорічні оплачувані відпустки.

    Чинне законодавство передбачає непросту класифікацію такої можливості. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в п. 4 абз. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину  –  особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, є в свою чергу одним зі встановлених видів соціальних відпусток. 

    Вказаним видом ефективного відпочинку можуть скористатися різні особи. Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

    Звідси випливає чимало важливих аспектів, що мають практичне значення. Скажімо одним з батьків, які мають дитину з інвалідністю, може бути мати, яка, будучи в зареєстрованому шлюбі, заразом працює за трудовим договором в державному підприємстві чи в іншого працедавця.  

    Вказана особа може скористатися різними за своїм змістом преференціями. Скажімо вмілій та чесній матері, яка, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, водночас працює за трудовим договором та виховує сімнадцятирічного сина, що в свою чергу визнаний інвалідом III групи, працедавцем щорічно надається додаткова оплачувана відпустка, загальна тривалість якої в свою чергу складає не менше 10 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).