Звичайнісінька така собі.
Такі ж люди, лише дещо привітніші, такі ж машини, лише новіші, таке ж блакитне небо, де-не-де затягнене хмарами. Той же Київ, але, зважаюче на колишнє буття столицею наддержави, існує деякий потяг до монументалізму у всьому. і всього трохи більше: поверхів у будинках, смуг на дорозі, міліціонерів на перехрестях, ліній метро на карті, нулів у цінах, холоду в повітрі та посмішок на обличчях.
Пива в літрах я не бачив, а про Україну точно знають, що Майдан і знову якась хня коїться у владі. Ще знають нашу горілку (вона, до речі, набагато краща за їхню), а самогону бояться - він їх, москалів, виносить одразу. І насправді, хто б що не казав, а п"ють там не краще за наших :) тобто п"ють частіше, а вирубаються швидше.
І взагалі, не такі вони погані, ті москалі. ну трохи більш попсово-гламурні, ну бувають трохи шовіністи, але ж, блін, головне щоб людина була хороша...

http://photo.i.ua/user/12231/7317/

Я вот не понял - стоило мне вас оставить без присмотра, как никто уже нигде не собирается?
"Давай, ворушись!!!" (с)

Кто, Где, Когда?

Никогда не думал, что это так стремно.
Что там телевизор или мувики из инета.
просто горячий воздух в лицо и пепел кружит над головой. и будто тысячи маленьких демонов-светлячков там наверху. Языки пламени облизывают траурно-черное небо, то и дело очередная балка с хрустом проваливается вниз.
Щелкают вспышки фотоаппаратов, суетятся менты, матерятся пожарные, братки на мерсах не догоняют, почему это "низзя ехать".
Говорят, поджог, или проводка хреновая, говорят "ща шандарахнет". А на той стороне улицы стоит девочка, обнимая котенка. И почему-то кажется, что ей больше некуда пойти...

http://photo.i.ua/user/12231/6609/
http://video.i.ua/user/12231/574/

Одне й те саме.

Скрізь. скрізь. скрізь.

Хлопці хочуть одного й
того самого. Дівчата - того ж, але не зізнаються собі, наступаючи на
одні й ті самі граблі, по-дорослому матюгаючись, йдуть шукати інші такі
самі..

Солоні запахи поту й крові, розбите скло, регіт, розбризкані мізки, виколоті очі - як можна дивитися таке лайно.

Ха,
молодь! тупі, як і я рік тому. Так, всі однакові. Життя - лайно. А
цей/ця, здається, нічого. Де, б****, мої граблі, улюблені, з гумовою
ручечкою. Так, так, так, ні...

Чорт. знову.

Одне й те саме.

Скрізь. скрізь. скрізь...

Так когда же? давайте определимся )

Вогник запальнички коливається від вітру, вилизуючи собі шлях. У
полум"ї мерехтять обличчя, чужі погляди та, можливо, уривки майбутнього
- такого ж ніякого, як сьогодні чи вчора. ліхтарі, незнайомці, остання
маршрутка. Паморочиться в голові. Хтось нашіптує, що далі буде краще;
внутрішній голос підказує, що краще бути не може, що це твій власний
ідеал, утопія, життя у світі, який ти сам будував роками.

Дим стікає пальцями та, боляче відриваючись, зникає у весняному чорному небі, забираючи з собою часточку твоєї душі.

Так не повинно бути. Навкруги бетон, асфальт, тонни металобрухту, все
це нависає над тобою і нічого справжнього і теплого в цілому світі.
Нічого крім живого вогню, що крапає на дорогу, залишаючи слід по тобі.

Хто винен? я, здається, здогадуюсь..



останні вуглинки згасають, витираючи думки про завтра.

МОЗ голосно попереджає: куріння призводить до всякої х**ні...

Прекрасний вечір:

усміхнені люди, веселі голоси, світло навколо,
пиво, більярд, бетонне небо,
зелене сукно, рахунки, цигарки, знову пиво,
меню в темній папочці "під шкіру", попільнички, попільнички, попільнички,
радість та жарти і дуже-дуже багато яскравого світла,
"ми його втрачаємо", силуети лікарів навкруги,
кольорові кульки, киї та знову пиво,
музика, галас, пиво, пиво, пиво...

Все просто чудово, але щось не так. матриця? А через 5 хвилин наступить завтра та зітре цю дебільну посмішку з мого обличчя.

Нічого корисного в голові не крутиться. Отже, пишемо, що заманеться.
Так і виникає "культура", я ще не придумав яка - масова чи не дуже, так
звана, нічого не варта, масовка, видимість, бугага. перший крок до
продажного мистецтва, комерції та всілякої хні. починаєш робити щось не
для себе, а для когось (невідомого, безликого), і...

Перефразовуючи класику, "коли нема чого 3.14здіти, 3.14здиш те чого нема"