метро.

хочеш цього? - я знаю ти хочеш...
нажаль змінити вже нічго не можеш...
душно тобі...що робить ти не знаєш..
одяг ти знати з себе бажаєш..
і крапелька поту з лоба стікає...
вона до дверей тебе притискає...
ось стогін її, заплющені очі..
і втриматись немаєш ти мочі...
і голос її як дзвіночки із неба:
пробачте, звийно, мені виходити треба...
ти знаєш що це зупинка Дніпро
ось так покататись в час пік у метро.