Прастити миня, гномеки... Вчира их было пять штуг и ночальнег, ани забавна шныряле па норгам и смишно таращелись в нибиса, бухтели и дырчали в дырчалго с шлангай. Патом ани замуравали норге и умчалис кармить дитишык и жон. Сиводня утрам, выхадя ва двор, стала нимнога грустна ат ацуцтвия превычных жызнерадастных звирушег, асобинна таво, шо в шапачьге. Меня небыла дома, миня небыла в Киеве, и я карю сибя зато, шо нисмог пративастаять этай напасте, нисмог памоч малиньким бесзащитным...

Читати далі...

У миня ва дваре завилис гномеки. Ани нашли две норке и шныряйуд туды-суды па очириди, пречом каг ани выбирайуд, каму в какую норко лесть пака нипанятна. Гномеки самыи разныи, у аднаво гламурнава гномека дажы есть шапочго-питушог и усы. Исчо у гномеков есть аццкая дырчалка с шлангай, видро и ночальнег. Ночальнег нишныряид па норкам, а пасеццо рядам и фтыкаид, шоп гномеки нитирялис в норках. Инагда гномеки вылазюд из норак, сабираюцца в кружёг и дружна фтыкают наверх – навернае, просяд паддершки...

Читати далі...

Ні, ну так порядні люди справи не роблять. Ще не промайнуло й тижня з часу приїзду, а ці моторні блогєри вже понаписували стільки, що й літери всунути нема куди. З дивуванням з'ясував, куди постійно встромлював свій ніс Прєподобний - він, не зсуваючись з місця, атчот клєпав. Як казав ВладімєрВладімєровіч, "буду краток". Хоч я й нудив, що мені спекотно та "лєніво", але вже в понеділок я почав замислюватись, якого взагалі біса я так поспішав до цього Києва. Щиро...

Читати далі...

З чим себе (а також і інших) і вітаю. Здається мені, що потрібно висловити якусь геніальну думку. Ось вона: "Согрєєваєт в холода борода".