Профіль

Титіла

Титіла

Німеччина, Готтінген

Рейтинг в розділі:

З Днем народження рідна.....

  • 24.08.11, 12:45
Тримайся все буде добре... ми будемо достойні жити на твоїй землі. колись будемо. [Приєднана картинка]

наблюдізм...

  • 28.06.11, 23:12
дивно, хоча це нормально для нашої країни, Закон про приватизацію було прийнято у 1992 році, а ось конституцію лише у 1996... і питання: Мож ми не те свято святкуємо????

свобода))))

  • 12.06.11, 23:17
ЗІ усьо свобода настала! диплом здано! тепер дійсно лише доросле житіє без сесій та марного витрачання часу на перегортання зошитів і книжок =) [Приєднана картинка] То ненависть пытается любить Или любовь хотела б ненавидеть? Минувшее я жажду возвратить, Но, возвратив, боюсь его обидеть, Боюсь его возвратом оскорбить. (просто файний віршик)

мама з рогами (слабким не дивитись)

  • 06.04.11, 13:11
"Кожна жінка ма право на народження дітей, кожна жінка має право на народження дітей, кожна..." протягом хвилин 10 я повторювала це в голові коли побачила цю жіночку:[Приєднана картинка](Мария Кристена, мама четырех детей, проживающая в Мексики, превратила свое тело в "энциклопедию" татуировок. Причем последнее новшество – рога - она сделал без анестезии.) - http://www.segodnya.ua/news/14239084.html А мамаша то з рогами!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!.. їй навіть не потрібно...

Читати далі...

така собі історія про вазон

  • 27.03.11, 13:30
Жив собі на світі вазон. Гарний такий, з лапатим листям. Не квітучий правда, але гарний. Сонечко світило на нього. Батьки поливали водою і давали добрива для душі. Хоч іноді було важко, адже підвіконня, на якому жив вазон, холодне, і часто йому був некомфорт. Але вазон хоч і був дуже емоційним, але намагався радувати всіх навкруги і пробував бути позитивним. Але іноді йому було дуже самотньо на своєму підвіконні. Одного разу до вазона підповз червяк. Ох йооо, в цьому вазоні ще не було червяків!...

Читати далі...

миті...

  • 15.11.10, 14:54
- Знаєш, доню, коли будеш сваритись з чоловіком і ображатись на нього, ніколи не розповідай мені причини непорозуміння...- Чому, мамо?- Бо ти його згодом вибачиш, а я вже не зможу....

прощання.

  • 02.11.10, 17:44
«3 травня 1982 року. Привіт, мій золотоголовий янголе!… Коли ти читатимеш цього листа, мене вже не буде на сьому світі. Тільки не лякайся – зараз тобі цього не можна, ти ж прямуєш до лав нашої славетної армії. Я навіть чую, як стукотять колеса твого потяга. Не лякайся ще й тому, що все скінчилось, усе вже позаду й ніхто не здогадується, що у смерті «красивої та молодої» винен саме ти. Відтак заспокойся і спробуй дочитати цього останнього листа до кінця. Не квапся викидати його, як робив з усіма ...

Читати далі...

власні базарні спостереження)

  • 27.10.10, 22:58
а ви раптом не помічали вираз обличя чоловіка на базарі після слів жінки: " А знаєш шо ше нам нада?".... по лицю зразу видно - що все він прекарсно знає [Приєднана картинка]

треба спати!

  • 20.10.10, 23:35
інколи просто хочеться щоб тебе посто підтримали, навіть якщо це яякась дурниця - сказали що все буде добре і захистили від усіх думок. так важко боротись за свою точку зору, і водночас так не хочеться, адже поряд з тобою повинні бути ті, які хай не підтримують ту точку , але хоча б і не кажуть що це дурниця... це твоя мрія, яка в очах інши просто дурниця... аж сумно стає. а взагаліто треба вже спати) [Приєднана картинка]

---

  • 12.09.10, 15:30
""Що таке щастя? Це прямий ніс завдовжки від чотирьох до п'яти сантиметрів, не ширший ніж дюйм", - так починається мій щоденник майже десятирічної давності. Сьогодні я витягла кравецький метр. Виміри збіглися. А де щастя?" (с.)