про мить (ябо яке воно нещасне кохання)

один натиск на курок.....і мить 
зостанеться навіки в небі....
і всю красу ту заметуть....
краплини крові...досі де ти......

ти тут....я чую...вже не бачу....
ніколи блять я не пробачу.....
собі....і всім вам...суки ви....
за все убити вас...порви....

на клапті морду ту шо нам....
казала шо і як робити.....
ніколит я не буду житти.....
як ви, як всі....як там.......

довкола....там...і тут...далеко....
сумую я в цю мить і легко.....
сміюсь у мить....чомусь і плачу....
бо блять ніколи не пробачу......

шо ви таким лайном зростали......
і тепер досі вколо стали.....
забули все те шо було....
неначе зникло...не жило......

ніколи і не було того...а я не можу....
досі змоги,немає в мене шоб так жити....
так боляче мені любити....
і знати шо усе не так....

не так...тому що не як я...
сказав придумав,мріяв,знав....
не так тому шо я упав....
ослаб...упав...я покохав.....

набіса...вдіджька і чому.....
якого я тут народився.....
на всьому світі одному.....
чи хто там знову помилився....

шоб я лайном.....страждав....і мріяв......
і просто правилами діяв
а потім здох....і все потім....
а хер вам всім....а хер вам всім....

ця мить впечаталась у час....
натис курок...і світ погас....
радійте суки вже нема...
душі моєї...і зима...

зросила кров мою цим світлом.....
упало тіло долі....квітом....
лиш тінь....і далі час біжить....
нема чому....за ким тужить.... (с) А.С