Виставка картин «Паралакси свідомості» Ольги Гошовської

Передумови таланту художниці

Ольга Гошовська – уродженка Дрогобича. Ще з дитинства батьки привили їй любов до прекрасного, до мистецтва – це й стало основною передумовою вступу Ольги до Дрогобицької художньої школи, куди вона прийшла у віці 14-ти років. Навчання тривало 6 років, протягом яких дівчина виконувала всі творчі завдання свого наставника – Миколи Федіва. Так Оля почала працювати з абстрактною графікою: чорно-білою та кольоровою. Творчі роботи дівчини – це суміш двох стилів: абстрактної графіки та сюрреалістичних мотивів.

Сни на папері, або внутрішній стан як засіб впливу на тему картини

Різні сни щоночі тривожать свідомість людей. І хоч психологи стверджують, що сон - це лише біологічне явище, що люди самі «створюють» собі сни (тобто сниться те, про що думаєш напередодні, чи те, що дуже хвилює)… Однак багато чого залишається незрозумілим, непізнаним для багатьох із нас – тільки не для Ольги Гошовської. Її картини базуються, переважно, на емоціях, почуттях, пережитих уві сні: «Часто траплялося, що мені снилося щось і потім я зранку вставала й, набуті у сні, свої творчі ідеї зображувала на полотні». Тобто сни, переважно, надихають дівчину на створення все нових і нових картин. Знаряддя праці – звичайнісінькі: гелеві ручки чорного та сріблястого кольорів та олівець. А ще (і це основне) – позитивний настрій. Художниця нам розповідала, що помічала за собою: якщо картини малювала влітку, то вони були набагато веселішими, а кольорова гама – яскравішою. Та й настрій залежить від душевного стану: якщо сумно, то, однозначно, не вийде життєрадісна картина. Щодо назв робіт, то їх немає. Чому? – запитаєте Ви. А от Вам відповідь мисткині: «Я довго задумувалась над тим – давати чи не давати назви. І подумала, що, якщо я дам назву, – а все-таки картини неоднозначні, - то буду обмежувати поле для роздумів. Тобто мені б хотілося, щоб кожна людина, глянувши на мою картину, знайшла в ній щось своє. Я малювала свій настрій і тут не скажеш, що це пейзаж, або щось інше. Тому давати назву в цьому випадку, я думаю, не потрібно». В картині обов’язково мають бути емоції. Приховані або ні, але в будь-якому випадку робота має нести якийсь заряд.

«Паралакси свідомості»: ідея, втілена в реальність

За словами Ольги, все відбулося досить несподівано і спонтанно: «Я малювала у своєму альбомі, можна сказати, суто якісь ескізи на форматі А-4 – невеликому форматі, - каже художниця. – І одного дня я прийшла до Миколи Федіва – ми не втрачали з ним зв'язок навіть після закінчення школи – і суто випадково показала йому ці ескізи. Він сказав, що з них можна робити вже повноцінну виставку, так як вони були вже практично довершеними. І от моя подруга, хлопець якої актор і, водночас, директор Мистецького центру «Альтер», запропонувала зробити виставку такого масштабу. І також вчитель художньої школи мене підтримав у такому задумі. Він же мені допоміг і з оформленням картин». Довго не вагаючись, художниця об’єднала роботи тематично і створила виставку із неординарною, але досить-таки цікавою назвою – «Паралакси свідомості». На запитання: «Чому така назва?» Оля із захопленням відповідає: «Простягніть руку перед собою і зауважте точку, на яку вказує Ваша рука. Нахиліть голову праворуч – тепер здається, що рука вказує на точку, яка знаходиться ліворуч від точки, яку Ви раніше зауважили. Нахиліть голову ліворуч – Вам здаватиметься, що рука вказує на точку, правішу від зауваженої… Це і є паралакс – видима зміна розташування об’єкта, за яким ведеться спостереження, внаслідок зміни розташування спостерігача. Свідомість – це вища форма відображення дійсності, властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буття свідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття. Звідти й паралакси свідомості – щось відірване від реальності, пов’язане із заглибленням у світ фантастичного». Зрештою, картини говорять самі за себе: креативу Ольги немає меж.

Синкретизм психології та мистецтва

Ольга Гошовська – іноземний філолог, майбутній викладач психології. В написанні кандидатської дисертації дівчині допомагає художня творчість, а саме – малювання картин. Адже психологія і мистецтво – тісно пов’язані між собою науки, які, водночас, і мають свій взаємовплив. Як приклад цього, художниця зазначає: «Коли я вела лекції, практичні заняття зі студентами в університеті, то провела такий тренінг, за яким, намалювавши малюнок, можна визначити темперамент, характер та багато інших факторів автора малюнку. Показувала студентам свої малюнки і вони їх надихали на створення власних шедеврів. Варто звернути увагу на те, що, переважно, малюють якусь абстрактну тварину чи людину, яка не існує і, відповідно, дають якусь неіснуючу назву. Людина, коли малює, зображує та вкладає в цей малюнок багато рис свого характеру та деталей своєї особистості, не замислюючись над цим. Є, відповідно, і трактування кожного малюнку. До прикладу, якщо в людини зображені великі очі, то це свідчить про підвищену тривожність. Тобто на все зображене є детальне трактування». За словами Ольги, дивлячись на будь-яку картину, можна, частково, описати характер, переживання і настрій автора під час її малювання. Саме цим дівчині сподобалась психологія, адже це наука, яка спонукає до роздумів.

Невідомі хобі відомої Ольги

Дівчина має чимало вподобань. Ось, наприклад, після малювання Оля активно зайнялася розписом нігтів (що так само пов’язане з художнім мистецтвом) і це природно, так як кожна дівчина хоче бути красивою. Окрім того, художниця займається ліпкою прикрас із полімерної глини і зараз думає над створенням рельєфних картин із полімерної глини. До речі, в Олі назріває ідея створення виставки прикрас, адже назбиралась вже досить-таки велика колекція. «Залишається лише трішки допрацювати і можна задумане втілювати в реальність», - із захопленням зазначає мисткиня. А ми, в свою чергу, з нетерпінням цього чекатимемо.

Таємниці успіху

Таємницями свого успіху поділилась із нами юна художниця із Дрогобича: «В цьому мистецтві основне (малюванні картин – авт.) терпеливість та любов. Адже трапляються поодинокі випадки, коли художник втрачає бажання до розвитку свого таланту, заховує його у землю саме через відсутність терпеливості. У житті людини часто виникають труднощі. А справжні труднощі не зникають відразу, миттєво, але тривають певний час, тому для їх подолання потрібно докладати зусиль і бути терпеливим. А без терпіння людина буде поглинута бурею своїх пристрастей. Тому бажаю хоча б іноді відриватися від буденності і поринати у світ своїх фантазій. Я впевнена, що кожна людина має у своїй фантазії щось таке надзвичайне, проте не всі це висловлюють на папері – хтось в музиці, інший в чомусь ще. Намагайтеся знаходити більше часу для своїх хобі й самовдосконалюйтесь. Адже саме захоплення прикрашають буденне життя і роблять його цікавішим і яскравішим!»!

Ми, а тепер і Ви, дізналися чимало інформації про передумови розвитку таланту цієї художниці, чиї твори базуються на власних переживаннях, душевних станах, почуттях. Аж ніяк (!) не «відчувається вплив  сюрреалістів (певні мотиви Далі і Клімта)». І все це аж ніяк (!) не виглядає «надто гламурно». Аби зрозуміти зображене, варто заглибитись не лише в макроструктуру, тобто в зовнішню форму кожного епізоду (бо ж кожна картина – це епізод-вирізка із внутрішнього Всесвіту мисткині), але й зуміти поринути у мікроструктуру шедевру, зрозуміти: які екзистенційні події, трансцидентальні поняття прагне донести до нас художниця, так як це не просто якісь абстрактні істоти, які ожили на полотні – а ціла історія переживань однієї людини, бачення і розуміння нашого з Вами буття.

Впевнені, що реалізація в багатьох іпостасях сприятиме Ользі в подальшому житті; бажаємо натхнення, творчої реалізації і втілення всіх задумів у реальність. Нехай Фортуна супроводжує у всіх відкриттях! Чекаємо подальших виставок і прославлення нашого Дрогобича – міста Котермака – як давнього, історично важливого культурно-освітнього центру.

Наталія ЖМУРКО