Вчуся писати... Хочу поділитися враженнями про книжку. Хто її читає той зрозуміє, іншим раджу почати читати інші твори цієї авторки. Чесно скажу вражень мало, початок такий же інтригуючий як і назва. Хотілося по-швидше дізнатися чого та Руслана так рвалася на рідну Батьківщину і що її там чекає. Але далі всі події відбувалися у далекі воєнні роки і я ніяк не могла зрозуміти як вони всі пов'язані... Читати далі...

" Отже, нікого не лишилося - спитав. - Померло село... - Чого? Є люди... - Невже? - вразився Ігор. - Так. Дві жіночки й дівчинка. - І що ж вони там утрьох роблять? Це ж... ані даху над головою, ні світла... Узагалі нічого. - Земля під ногами є? Є, - сказав Степан. - А решта - наживне." &nbsp...

Читати далі...

Замість вступу – наведу рядки безсмертного Шевченка: "Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди. Повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати, повалялись, Стави бур'яном поросли. Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли…" Люди в нашій країні ще не подуріли… Ну не всі, точно. Але окремі письменники… Але ті, хто вручає премії… Зокрема ті, що зробили книгу "Село не люди" лауреатом "Коронації слова"… Вони таки точно...

Читати далі...