Не дуже відомий факт - чай, який ми традиційно називаємо чорним насправді не чорний. А чорний чай це пуер - зі старих кущів та штучно зістарених чайних листочків. От саме такий чай я недавно і взяв собі на пробу. Перше, що вразило, так це колір заварки після того, як з неї злили чай - вона дісно таки чорна, а не коричнева. :)
Смак... після першої спроби здався, м'яко кажучи, не дуже - занадто відчутний смак горіхових шкарлупок, деревної кори та пилюки. Причому, 
щоб не казали, що це мені просто неякісний старний товар підсунули - воно хоч і пилюкою віддає, але різниця зі старим чаєм, як між Фламадським пивом (з колекції Зіберта, яке має бути кислим по рецепту) і просто прокисшим пивом (яке кисле, бо так вже вийшло :)). Однак це мене не зупинило. Я відкопав книжку Похльобкіна по чаям, оновив у пам'яті правила заварювання чорного чаю і заварив ще раз, на цей раз майже правильно. Що я можу сказати... різниця вражає - правильно заварений пуер досить смачний, але поки я його смакував з'ясувалась ще одна достить суттєва деталь - його потрібно пити швидко і гарячим, бо вже хвилин через 15-20 після заварювання він починає ставати занадто терпким, смак припорошенного горіхового дерева з родзинки стає суттєвим недоліком і т.д...

Загалом чай досить цікавий, але специфічний на смак і дуже вимогливий щодо заварювання, тому, в моїй особистій ієрархії, стоїть нижче за якісний звичайний чорний чай... Наступного разу спробую знайти червоний чай.

PS Якщо хто ще не бачив - рекомендую: В. В. Похлёбкин "Чай, его история, свойства и употребление"