Свято Велеса (Діда Мороза)
- 06.12.09, 11:50
6 грудня - Свято Велеса (Діда Мороза). Він сходить по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) - це він, наш Велес, якого
треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва. "Це Велес Навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця Божого!" - записано у Велесовій Книзі, святій книзі нашого народу.
...В нас цей празник має ще назву Миколи Теплого, і пов'язується з стародавнім культом Прадіда або дохристиянським богом Велесом. Серед гуцулів можна почути оповідання, як то колись Господь ходив з Миколаєм по землі. Взагалі постать Миколая доволі сильно переплелась з первісними віруваннями і увібрала в себе також атрибути грецького бога морів Посейдона і римського Нептуна. В народі Миколай вважається насамперед опікуном мореплавців, рибалок та торговців, рятівником потопаючих і дуже часто є пов'язаний з водою. Тому відомий він ще є як Мокрий, і деякі його ікони мають таку назву. Стосується вона здебільшено ікон, які чудесним способом знаходили у воді чи вони з'являлися разом з врятованими від потопання щасливцями. Вірили і в Морського Миколая, та виходячи в море, брали з собою його образ. Ним можна було утихомирити бурю, а коли вже ставало непереливки, то пообіцяти Миколаю святкувати його день, піти до його церкви або і збудувати нову. Вважалося, що він весь час перебуває на кораблі, але є невидимим. Не раз плавав Св. Микола з козаками в запорозьких чайках визволяти бранців від бусурманів, від яких сам колись просився, щоб його забрати. Через це рахувався він і визволителем невільників, захисником від кочівників та небезпеки в степу.
Вода відігравала важливу роль у землеробстві, і випросити дощу або зупинити стихійне лихо - теж було у віданні Миколая. Так як помічено зв'язок місяця з водою, а також вплив на родючість землі і тварин, то і Миколай набрав рис древнього лунарного божества, які збереглися в наших колядках. Не дивно, чому він з'являється на свої дні тільки вночі, чи то зимою, чи пізньою весною, а грудневе свято колись збігалося до зимового рівнодення, коли місяць має рівні права з сонцем. Звичай ліпити 19(6) грудня пироги-вареники, які символізують нічне світило, зберігся до наших днів. Зверталися до Святого і щоб оберегти себе в дорозі від дикої звірини, особливо таких "місячних" хижаків, як вовки, над якими він мав владу поряд зі Св. Юрієм. Миколай є теж покровителем всіх звірів і худоби, вони його слухаються і він вміє з ними говорити, а оскільки їздить кіньми, то є ще і покровителем конюхів. На літнього Миколи виганяли вперше коней на нічне пасовисько, з якими завжди або вперше йшли ночувати молоді хлопці, священики кропили табуни від нечисті. В цю ніч можна було зустріти сивобородого Діда, який ходив лугами і відганяв від коней нечисту силу.
Опікунство над худобою дає привід ототжнювати Миколая з дуже популярним праукраїнським Велесом або Волосом - торговельним і "скотським богом", якого функції перебрав на себе християнський святий. Обидві постаті схожі на себе зовнішним виглядом; Волоса зображували як високого старшого срібно-сивобородого чоловіка у голубому одязі підперезаного золотим поясом, із золотоверхим посохом в руці, одне його свято
припадало на "миколин" місяць - травень, а інше, Велесів день, так і досі залишилося 6 грудня за юліанським календарем і збігається з католицьким святом Миколая, він теж їздив возом або саньми, і належав до т.з. земних божеств, тобто які часто ходили і перебували поміж людьми та були пов'язані з гоподарством, соціальним життям і статками.
На Миколая встановлювалися ціни на худобу, які трималися цілий рік. Зазвичай, найвідоміші ярмарки відбувалися біля храмових місць присвячених Чудотворцю, проти чого свого часу гостро виступав чернець Дмитро Вишенський, напевно маючи на увазі традиції від старого бога. Варто відмітити, що "теляче" сузір'я Тельця, яке припадає на травень, в нас називали Волосожар, а Україна в класичній астрології якраз асоціюється з ним, є під його патронатом. Можливо тому Велес-Миколай так глибоко і міцно вкоренився в нашому народі. За ще однією версією, литовське слово “веле“, що означає душі померлих які дбають за родинну худобу і своїх нащадків, перейшло з духом предків до Миколая, який по-батьківськи опікується кожною дитиною в сім'ї і старається її обдарувати. В галичан та гуцулів цю саму функцію виконує “вінклюс“.
Інша цікава традиція, збережена з давнини, яка свідчить про покровительство Миколая над землеробством - варення пива в його день. Існує повір'я-коляда, що всі лиха на землі беруться від того, бо цей звичай втрачається. Відомо, що в стародавніх римлян теж якраз між 17 і 23 грудня відбувалися веселі зимові свята, серед яких було і Свято вина. Микола, бувши з натури веселим, вмістив цей обряд першого господаря Прадіда-сівача в собі і доніс до нас. Варити пшеничне пиво збиралися всі старші господарі села, скликали гостей, пили, веселилися, а потім запрягали коней і з піснями їздили навколо села...
треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва. "Це Велес Навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця Божого!" - записано у Велесовій Книзі, святій книзі нашого народу.
...В нас цей празник має ще назву Миколи Теплого, і пов'язується з стародавнім культом Прадіда або дохристиянським богом Велесом. Серед гуцулів можна почути оповідання, як то колись Господь ходив з Миколаєм по землі. Взагалі постать Миколая доволі сильно переплелась з первісними віруваннями і увібрала в себе також атрибути грецького бога морів Посейдона і римського Нептуна. В народі Миколай вважається насамперед опікуном мореплавців, рибалок та торговців, рятівником потопаючих і дуже часто є пов'язаний з водою. Тому відомий він ще є як Мокрий, і деякі його ікони мають таку назву. Стосується вона здебільшено ікон, які чудесним способом знаходили у воді чи вони з'являлися разом з врятованими від потопання щасливцями. Вірили і в Морського Миколая, та виходячи в море, брали з собою його образ. Ним можна було утихомирити бурю, а коли вже ставало непереливки, то пообіцяти Миколаю святкувати його день, піти до його церкви або і збудувати нову. Вважалося, що він весь час перебуває на кораблі, але є невидимим. Не раз плавав Св. Микола з козаками в запорозьких чайках визволяти бранців від бусурманів, від яких сам колись просився, щоб його забрати. Через це рахувався він і визволителем невільників, захисником від кочівників та небезпеки в степу.
Вода відігравала важливу роль у землеробстві, і випросити дощу або зупинити стихійне лихо - теж було у віданні Миколая. Так як помічено зв'язок місяця з водою, а також вплив на родючість землі і тварин, то і Миколай набрав рис древнього лунарного божества, які збереглися в наших колядках. Не дивно, чому він з'являється на свої дні тільки вночі, чи то зимою, чи пізньою весною, а грудневе свято колись збігалося до зимового рівнодення, коли місяць має рівні права з сонцем. Звичай ліпити 19(6) грудня пироги-вареники, які символізують нічне світило, зберігся до наших днів. Зверталися до Святого і щоб оберегти себе в дорозі від дикої звірини, особливо таких "місячних" хижаків, як вовки, над якими він мав владу поряд зі Св. Юрієм. Миколай є теж покровителем всіх звірів і худоби, вони його слухаються і він вміє з ними говорити, а оскільки їздить кіньми, то є ще і покровителем конюхів. На літнього Миколи виганяли вперше коней на нічне пасовисько, з якими завжди або вперше йшли ночувати молоді хлопці, священики кропили табуни від нечисті. В цю ніч можна було зустріти сивобородого Діда, який ходив лугами і відганяв від коней нечисту силу.
Опікунство над худобою дає привід ототжнювати Миколая з дуже популярним праукраїнським Велесом або Волосом - торговельним і "скотським богом", якого функції перебрав на себе християнський святий. Обидві постаті схожі на себе зовнішним виглядом; Волоса зображували як високого старшого срібно-сивобородого чоловіка у голубому одязі підперезаного золотим поясом, із золотоверхим посохом в руці, одне його свято
припадало на "миколин" місяць - травень, а інше, Велесів день, так і досі залишилося 6 грудня за юліанським календарем і збігається з католицьким святом Миколая, він теж їздив возом або саньми, і належав до т.з. земних божеств, тобто які часто ходили і перебували поміж людьми та були пов'язані з гоподарством, соціальним життям і статками.
На Миколая встановлювалися ціни на худобу, які трималися цілий рік. Зазвичай, найвідоміші ярмарки відбувалися біля храмових місць присвячених Чудотворцю, проти чого свого часу гостро виступав чернець Дмитро Вишенський, напевно маючи на увазі традиції від старого бога. Варто відмітити, що "теляче" сузір'я Тельця, яке припадає на травень, в нас називали Волосожар, а Україна в класичній астрології якраз асоціюється з ним, є під його патронатом. Можливо тому Велес-Миколай так глибоко і міцно вкоренився в нашому народі. За ще однією версією, литовське слово “веле“, що означає душі померлих які дбають за родинну худобу і своїх нащадків, перейшло з духом предків до Миколая, який по-батьківськи опікується кожною дитиною в сім'ї і старається її обдарувати. В галичан та гуцулів цю саму функцію виконує “вінклюс“.
Інша цікава традиція, збережена з давнини, яка свідчить про покровительство Миколая над землеробством - варення пива в його день. Існує повір'я-коляда, що всі лиха на землі беруться від того, бо цей звичай втрачається. Відомо, що в стародавніх римлян теж якраз між 17 і 23 грудня відбувалися веселі зимові свята, серед яких було і Свято вина. Микола, бувши з натури веселим, вмістив цей обряд першого господаря Прадіда-сівача в собі і доніс до нас. Варити пшеничне пиво збиралися всі старші господарі села, скликали гостей, пили, веселилися, а потім запрягали коней і з піснями їздили навколо села...
джерело Листи до Св. Миколая
2
